Вчені припустили, чому люди досі не зустріли позаземне життя
Якось вночі 70 років тому фізик Енріко Фермі глянув у небо і запитав: «А де всі?». Він говорив про інопланетян. Так – геніально і просто сформульовано парадокс Фермі. Вранці відомий фізик за кавою обговорив цю гіпотезу з трьома своїми колегами.
Зірок у Всесвіті – дуже багато. Ми щоденно моніторимо нічне небо. Але не знайшли ознаки розвиненого життя.
«Чи може людство бути єдиною технологічно розвиненою цивілізацією у Всесвіті?», – поставив резонне питання Енріко Фермі.
Перше пояснення, яке одразу спало вченим на думку: Земля – це унікальна планета. Так співпало, що інших, ідеальних для життя планет просто немає у Всесвіті.
Енріко Фермі придумав свій парадокс, коли побачив карикатуру: “Хто вкрав усі урни? Інопланетяни!”
На той час людство ще не мало ефективних способів спостереження за космосом. Але з того часу винайшли нові типи телескопів. Нейромережі допомагають вченим обробляти великі масиви даних.
Зараз ми чудово знаємо, що планет, схожих на Землю, не так і мало.
Сьогодні вчені знають, що в одній лише нашій галактиці потенційно є мільйони, а можливо, й мільярди планет, на яких може існувати життя.
Тривіальні гіпотези у стилі «жодних позаземних цивілізацій немає», «Земля – унікальна і єдина» – відкинемо.
По-перше, це не б’ється з теорією ймовірності, тому, швидше за все – життя і Земля не унікальні.
По-друге, очевидні гіпотези не сприяють розвитку думки. А нам важливо розвивати уяву, намагатися передбачити різні можливі сценарії. За такими принципами розвивалася теоретична фізика, яка спромоглася передбачити безліч явищ і частинок. Так мислили і давні греки, які змогли за допомогою уяви та інтелекту так точно описати наш світ, що їхніми знаннями люди користувались ще півтори тисячі років.
Тому розглянемо основні гіпотези вирішення парадоксу Фермі, які, в різний час, висловлювали учені.
Гіпотеза зоопарку
Вперше цю гіпотезу висловив Костянтин Ціолковський у 30-ті роки.
«На чому ґрунтується заперечення розумних планетних істот у Всесвіті? Нам кажуть: якби вони були, то завітали б до Землі. Моя відповідь: можливо, і відвідають, але не настав ще для того час».
Остаточно в гіпотезу її оформив американський астроном Джон Болл у 1973 році.
Позаземні цивілізації знають про наше існування, але не поспішають відкриватися. А їх технології вже досить розвинені, щоб не інформувати нас про свою присутність.
Костянтин Едуардович Ціолковський першим почав активно розмірковувати про пошуки та майбутні контакти з позаземним життям.
Представники позаземного життя вважають за краще не втручатися в життя на Землі і обмежуються спостереженням за її розвитком, схожим на спостереження людей за тваринами в зоопарку. А на контакт вони вийдуть з нами лише тоді, коли люди досягнуть певного рівня розвитку. Поки що ми, відповідно, перебуваємо на дуже низькій стадії розвитку для такого контакту.
Коротка та зрозуміла гіпотеза, від того й одна з найпопулярніших.
Гіпотеза зоопарку регулярно спливає у кінематографі (наприклад, як людей у результаті включили до списку розвинених рас у фільмі «Автостопом по галактиці»). Або в літературі – у братів Стругацьких у «Важко бути богом» та низці інших творів люди, фактично, виступали найрозвиненішою расою, яка намагалася розвинути інших. І таємно земляни впроваджувалися на населені планети та впливали на місцеву політику та історію.
Прибульці можуть ховатися у гігантських прихованих океанах
Інопланетне життя може бути замкнене в прихованих від цікавих очей океанах. У Всесвіті багато планет, де може бути вода у рідкому вигляді. Тільки її поховано глибоко всередині замороженої планети.
Підземні океани рідкої води часто знаходять на супутниках планет Сонячної системи. Швидше за все це звичайне явище для нашої галактики.
Триларіани – інопланетна раса з комп’ютерної гри Master of Orion. Ця раса живе під водою на планеті-океані
Фізик із NASA Алан Стерн упевнений, що у таких водних світах може процвітати життя. Причому, на перший погляд, ці планети можуть виглядати непридатними. Наприклад, у неї може бути отруйна атмосфера або слабке магнітне поле, яке пропускає космічну радіацію. Або їхня рідна зірка може завдавати величезної шкоди біосфері планети своїми спалахами. Але під шаром льоду чи землі життя цілком може існувати!
Якими б розумними вони не були – навряд чи виходять на поверхню. І можуть взагалі нічого не знати про атмосферу та космос.
І ми ніколи не зможемо виявити їх, розглянувши їх планети в телескоп.
Інопланетяни ув’язнені в «космічну» в’язницю на планетах-гігантах
Серед екзопланет багато, так званих, «Супеземель». Це клас планет, маса яких перевищує масу Землі, але значно менша за масу газових гігантів. Як правило, «Суперземля» масивніша за нашу Землю в 5-10 разів.
На них цілком можуть бути відповідні умови для існування води в рідкому вигляді.
Тільки покинути таку планету дуже важко. Навіть просто – запустити штучний супутник. Наприклад, планета, маса якої у 10 разів перевищує масу Землі, також матиме космічну швидкість у 2,4 рази більше, ніж у Землі. Подолати гравітацію планети буде важко і запуск ракети для її мешканців – ініціатива практично неможлива.
Не живі, а – роботи
Людство розвивається величезними темпами. Усього трохи більше століття тому людство винайшло радіо. Через 50 років після радіо збудували перший комп’ютер у 1945 році. Працював він за допомогою перфострічки та кіноплівки. А зараз у нас вже є мобільні пристрої, в мільйони разів продуктивніші.
Тому штучний інтелект може бути не за горами.
Можливо, подібна доля вже спіткала розвинені цивілізації. І на інших планетах живуть роботизовані організми. І у них немає таких суворих обмежень на токсичну атмосферу, температуру та рідку воду.
Станіслав Лем у романі “Непереможний” описав, як нанороботи знищили цілу цивілізацію, що їх породила
Як вважає футурист Сет Шостак, такі роботи можуть облюбувати місця з великим накопиченням енергії. Наприклад, ядра галактик.
Можливо, ми вже їх виявили. Але не зрозуміли
Під словом «інопланетянин» найчастіше репрезентують гуманоїда. Але ймовірність, що він наділений людиноподібними рисами, м’яко кажучи, тяжіє до нуля. Еволюція – ланцюг закономірних випадків. І припускати, що вона на всіх планетах призводитиме до появи прямоходячих істот з руками, ногами і головою є досить дивним заняттям.
Наш мозок обмежений нашим досвідом. Ми й уявити не можемо, наскільки дивні форми життя можуть існувати у Всесвіті.
Позаземне життя не змогло вижити після технологічної катастрофи
Інопланетяни могли влаштувати глобальну катастрофу. Фатально змінити клімат. Або влаштувати ядерну війну.
Професор астрофізики в Рочестерському університеті Адам Франк створив серію математичних моделей, яка передбачає розвиток інопланетних цивілізацій, включаючи злети та падіння.
У 75% сценаріїв інопланетне суспільство не дожило до етапу підкорення космосу. Зазвичай наступав етап, коли суспільство руйнувалося, а більшість населення гинула.
Тому високі шанси, що вони знищать себе, перш ніж ми будь-коли з ними зустрінемося.
Захід сонця цивілізації з природних причин
Інопланетяни не могли розвиватися досить швидко та загинули.
Всесвіт може рясніти гостинними планетами, але немає жодної гарантії, що це триватиме довго. Наша планета придатна до життя менше половини свого терміну. В решту часу тут панувало (і пануватиме в майбутньому) справжнє пекло. Спершу тут були вулкани, потім планета була під товстим шаром льоду. Зараз ми застали благодатний період, але і він може закінчитися через 500 мільйонів років.
Метеорит здатний відразу знищити практично все живе на планеті. Таке вже бувало в історії Землі
Додамо до цього безліч випадкових, малопрогнозованих подій космічного масштабу: метеорити, вибухи наднових неподалік тощо.
Життя розвивається повільно – простий перехід від одноклітинного до багатоклітинного життя зайняв півтора мільярди років! Тому розвинена цивілізація має дуже обмежене тимчасове вікно. Максимум – кілька сотень мільйонів років, щоб зрушити справу з мертвої точки.
Для людства цей термін – 500 мільйонів років. Після цього життя на Землі стане неможливим через зростання активності Сонця. І це без урахування інших зовнішніх факторів – на кшталт залітної комети.
Ми розлітаємось один від одного
Всесвіт розширюється із прискоренням. За розширення відповідає так звана темна енергія. Віддалені зірки через це стають дедалі тьмянішими.
І якщо далекі цивілізації не мають технологій, як подорожувати на надсвітлових швидкостях (в обхід відомих нам законам фізики) – ми навіть побачити один одного не зможемо.
Можливо і є якась сильна розвинена цивілізація за 10 мільярдів світлових років від нас. Але ймовірність, що ми з нею зіштовхнемося практично нульова.
Це стосується не лише позаземного життя, а й загалом віддалених космічних об’єктів.
Ця думка лякає: що повільніше ми досліджуємо Всесвіт, то менше можливостей залишиться у майбутньому. Багато досліджень може бути втрачено для нас назавжди.
«Зірки стають не лише тьмянішими, тому їх важко побачити, а й, з часом, зовсім недоступними. Це означає, що у нас настає серйозний крайній термін, щоб знайти та зустріти інопланетян. І щоб бути на крок попереду темної енергії, нам доведеться розширити нашу цивілізацію до якомога більшої кількості галактик, перш ніж усі вони відлетять геть», – пише у своєму дослідженні астрофізик із Національної прискорювальної лабораторії Фермі Ден Хупер.