На авіабазі Лопнор у китайському Сіньцзяні триває масштабне будівництво. Об’єкт, який ще кілька років тому мав мінімальну інфраструктуру, поступово перетворюється на великий випробувальний комплекс. Особливу увагу до нього привертають не лише нові споруди: раніше тут помічали літаки, які пов’язують із найсучаснішими авіаційними програмами Китаю.
База розташована неподалік ядерного полігону, де 1964 року країна провела своє перше випробування ядерної зброї. Віддаленість від населених пунктів і великі незабудовані території роблять цей район зручним для закритих військових проєктів. Водночас приховати зміни від комерційних супутників дедалі складніше: порівняння знімків дозволяє простежити, як розвивається інфраструктура.
Лопнор перетворюється з аеродрому в пустелі на великий комплекс
У 2020 році головним елементом бази була злітно-посадкова смуга завдовжки приблизно п’ять кілометрів. Поруч розташовувалися невеликий ангар і допоміжні споруди. Тоді об’єкт пов’язували, зокрема, із китайською програмою багаторазових космічних апаратів.
На знімках Planet Labs від 27 серпня 2026 року видно значно розвиненішу інфраструктуру. У південній частині комплексу з’явилися чотири нові ангари. Розміри трьох із них оцінюють приблизно у 80 на 40 метрів.
Такі приміщення можуть вмістити не лише тактичні літаки, а й суттєво більші машини. Для порівняння, розмах крил китайського бомбардувальника H-6 становить близько 33 метрів. Утім, самі габарити споруд не дозволяють визначити, яку саме техніку там планують розміщувати.
Не менш важливі зміни відбуваються навколо ангарів. Паралельно основній смузі прокладають нову руліжну доріжку, облаштовують додаткові сполучення з перонами. На території також помітні об’єкти, які можуть призначатися для зберігання пального.
Окрему увагу привертає круглий майданчик діаметром приблизно 122 метри. Його трактують як можливе місце для випробувань двигунів або розвороту літаків, однак точне призначення залишається невідомим.
Разом ці елементи можуть підвищити пропускну здатність аеродрому. Паралельна руліжна доріжка дозволяє звільняти основну смугу для наступних операцій, а додаткові майданчики — одночасно готувати до польотів і обслуговувати кілька машин. Це важлива ознака розширення можливостей бази, незалежно від типів літаків, які вона прийматиме.
J-36 та J-XDS показали, чому ця база важлива
Інтерес до Лопнора посилився після появи супутникових знімків двох перспективних китайських літаків. На кадрі від 27 серпня 2025 року в головному ангарі розпізнали апарат, відомий як J-36. Через 17 днів, 13 вересня, на тому самому об’єкті зафіксували J-XDS.
Значення цих спостережень полягає у походженні машин. Розробку J-36 пов’язують із Ченду, а J-XDS — із Шеньяном. Поява літаків із двох різних конструкторських центрів на одному віддаленому аеродромі дає підстави припускати, що Лопнор виконує роль спільного випробувального майданчика.
Водночас супутникові фотографії не розкривають усіх завдань цих програм. Навіть призначення J-36 залишається предметом обговорення: його складно однозначно зарахувати до звичних категорій винищувачів або бомбардувальників. Припущення про ударні можливості, командні функції чи взаємодію з безпілотниками потребують додаткових підтверджень.
Ще одна версія стосується H-20 — перспективного китайського стратегічного бомбардувальника зі зниженою радіолокаційною помітністю. Його розробку давно обговорюють, однак публічної презентації літака досі не було.
За розмірами нові ангари потенційно можуть підійти для великого апарата за схемою «літаюче крило». Віддалена база також створює зручні умови для випробувань подалі від великих міст і регулярного цивільного авіасполучення.
Проте це лише непрямі аргументи. Підтверджень, що H-20 перебуває в Лопнорі або що ангари будують саме для нього, немає. Великі споруди можуть обслуговувати різні авіаційні програми, тому пов’язувати їх з одним конкретним літаком передчасно.
Китайська «Зона 51» розповідає більше, ніж фото одного прототипу
Порівняння Лопнора з американською «Зоною 51» пояснюється передусім характером об’єкта: це ізольований майданчик, який пов’язують із закритими авіаційними випробуваннями. Нова інфраструктура свідчить про розширення його можливостей, хоча конкретний перелік програм залишається невідомим.
Подібну спеціалізацію на безпілотній авіації простежують і на китайській базі Малан, де помічали великі апарати за схемою «літаюче крило». У випадку Лопнора найпромовистішими є саме системні зміни: ангари, руліжні доріжки та допоміжні об’єкти вказують на підготовку до інтенсивнішої роботи, яку важче пояснити випробуванням лише одного прототипу.
