Час, який маленькі діти проводять перед екранами смартфонів, планшетів і телевізорів, може мати різне значення залежно від віку. До такого висновку дійшла міжнародна група дослідників, яка простежила розвиток понад 500 дітей від раннього дитинства до 10-річного віку.
Результати роботи опубліковані у World Journal of Pediatrics. У дослідженні використали дані 502 учасників сінгапурського проєкту GUSTO. Батьки повідомляли, скільки часу їхні діти проводили перед екранами у віці 1 року, 1,5 року, 2, 3, 6 та 8 років. Пізніше, у 9 років, психологи оцінили успішність дітей, а у 10,5 року — їхню робочу пам’ять.
Найпомітніший зв’язок виявили у наймолодшому віці. Кожна додаткова година екранного часу на день у віці одного року статистично асоціювалася зі зниженням результату подальших академічних тестів приблизно на 1,47 стандартного бала. Зв’язок зберігався і для робочої пам’яті.
Ще один важливий період — близько шести років
Цікаво, що у віці двох і трьох років після врахування інших факторів вираженої статистично значущої залежності дослідники не побачили.
Однак приблизно у шість років, коли багато дітей починають формальне навчання, зв’язок з’явився знову. Більше екранного часу в цьому віці асоціювалося як із нижчими результатами навчання у дев’ять років, так і зі слабшою робочою пам’яттю у 10,5 року.
Автори припускають, що раннє дитинство та початок навчання можуть бути своєрідними чутливими періодами розвитку. У цей час мозок активно формує когнітивні навички, а тривале перебування перед екраном потенційно може витісняти інші види діяльності: спілкування з дорослими, фізичну активність, дослідження навколишнього світу або сон.
При цьому середній екранний час у досліджуваних дітей був доволі великим. У віці одного року він становив приблизно 2,1 години на день, а до восьми років зростав у середньому до трьох годин.
Смартфони не можна оголосити причиною поганої успішності
Саме тут автори закликають не робити надто категоричних висновків. Дослідження показує зв’язок, але не доводить, що саме смартфон або телевізор безпосередньо погіршує розвиток мозку.
На результати можуть впливати багато інших факторів: сімейне середовище, освіта батьків, сон, рівень фізичної активності, соціальна взаємодія та навіть те, який саме контент дивиться дитина.
Дослідники також зазначають, що наступні роботи повинні враховувати не лише кількість годин перед екраном, а й тип пристрою, якість контенту та те, чи користується ним дитина самостійно або разом із батьками.
Тому називати один рік «найнебезпечнішим віком для гаджетів» було б перебільшенням. Правильніше говорити про те, що саме в цьому віці дослідники побачили найсильніший статистичний зв’язок між тривалістю екранного часу та подальшими результатами навчання.
