Якими були мобільні носії інформації до популяризації USB флешок
USB порт почав активно впроваджуватися в комп’ютери ближче до 2000 – до цього використовували послідовні та паралельні порти. З активним використанням USB почали з’являтися різні пристрої, у тому числі і знамениті флешки, без яких важко уявити життя поряд з комп’ютером. Але що було раніше? Як люди обмінювалися інформацією?
Найпростіший спосіб – підключити жорсткий диск до іншого комп’ютера. Мінус цього в тому, що потрібно було відкривати комп’ютер, відключати накопичувач. Який був, як правило, в єдиному екземплярі. Але у тих, хто займався цим постійно, були зовнішні бокси для жорсткого диска – такі можна було купити або зібрати самостійно. Але з HDD диском не набігаєшся.
Для невеликих обсягів інформації використовували дискети. Вони мали різний обсяг, але найпопулярнішими були дискети на 1,44 мегабайта.
Всередині дискети пластиковий диск із магнітним напиленням. На велику кількість дискет можна було записати багато інформації, розбивши архів за томами. Але процес запису та зчитування був дуже довгим і таким способом користувалися, як правило, для невеликих обсягів.
1994 року з’явився інноваційний носій інформації – Iomega Zip. За своєю архітектурою це були такі ж магнітні дискети, тільки з відмінністю, що за обсягом вони могли бути 100, 250 або 750 мегабайт (останні версії).
Їх тоді називали «zip дискета». Зазвичай, такі накопичувачі використовувалися організаціями, оскільки для приватних осіб як сам привід, так і дискети коштували пристойних грошей. Привід для таких дисків можна було вбудувати в ПК або були зовнішні варіанти, які підключалися через LTP порт.
Але дискети Iomega Zip були популярні не дуже довго – до появи в маси приводів, що пишуть CD або DVD. Лазерний диск коштував набагато дешевше за zip-диск, до того ж технології запису болванок різко рвонули вгору, і вони не доставляли власнику проблем при запису.
Епоха лазерних дисків також добігла кінця – диски витіснили флешки, а також високошвидкісний інтернет. Флешки також розвивалися від малих обсягів до величезних. На сьогодні можна спокійно купити флешку на 512 Гб, і це буде звичайна flash пам’ять.
Якщо розглядати старі ПК, то побутових комп’ютерів було дуже мало через велику вартість, але комп’ютери широко використовувалися різними організаціями, для яких витрати на ті ж zip дискети на тлі загальної картини не були такими, як для пересічного користувача. Та й звичайному користувачеві особливо нема з ким обмінюватися файлами – персональних комп’ютерів у будинках звичайних людей було не так багато.
А що ми маємо зараз? Майже всі комп’ютери у великих містах мають підключення до інтернету – потрібні файли можна переносити з одного ПК на інший за допомогою хмарних сервісів, месенджерів, електронної пошти. Варіантів багато, але такий накопичувач, як звичайна USB флешка, протягом найближчих десятиліть точно не покине нас, як це було з іншими варіантами.