Стало відомо, куди зник риб’ячий жир, який був такий популярний у СРСР

Дітям, які росли в Радянському союзі, потрібно було приймати риб’ячий жир щодня. Він мав неприємний запах і гіркуватий рибний смак, який відштовхував. Але для міцного здоров’я, на думку лікарів, він був незамінним. Риб’ячий жир був настільки популярний, що про нього знімали мультики і малювали плакати, але відразу його перестали виписувати лікарі і він зник з аптечних полиць.

Навіщо ж риб’ячий жир давали дітям? І чому його заборонили?

Розробка Петера Меллера

Фармацевт Петер Меллер одного разу зауважив, що норвежці, які вживають в їжу олію печінки тріски, набагато рідше хворіють. Вчені, які вивчили цей факт, дійшли висновку, що риб’ячий жир дійсно позитивно впливає на здоров’я людей, оскільки містить багато вітамінів і корисних елементів. Особливо добре він допомагав, на думку лікарів, від рахіту. Єдиний його мінус був у смаку та запаху.

Спочатку риб’ячий жир видобували не зі свіжої риби. Під час лову рибалки закидали очищену печінку тріски в бочку, а коли вона наповнювалася, забивали кришку. У цій діжці печінка зберігалася кілька тижнів, поки рибалки не поверталися додому. На цей момент жир сам виділявся з продукту.

Петер Меллер хотів позбутися моторошного запаху риб’ячого жиру, тому розробив свій метод видобутку продукту. Він придумав впливати на свіжоспійману рибу парою. Завдяки цьому способу печінка не встигала закиснути, а отже, і запах був менш їдким. Також у риб’ячому жирі зберігалися всі корисні елементи. Пізніше цей метод почали використовувати у промисловому масштабі, а видобуток жиру став повсюдним заняттям, у тому числі й у СРСР.

Популярність риб’ячого жиру в СРСР

Коли слава риб’ячого жиру докотилася до Радянського Союзу, лікарі почали виписувати його за різних захворювань: рахіті, анемії, золотусі, туберкульозі та інших. Коли в 30-ті роки XX століття в СРСР було налагоджено виробництво чудо-засобу, дітям почали його виписувати як профілактичний засіб від розвитку хвороб. Після війни щоденний прийом риб’ячого жиру став обов’язковим для дітей.

У кожній родині був жир. Його давали навіть малюкам в дитячих садочках. Кожній дитині була приписана 1 ложка на день цього чудо-засобу. Вчені вважали, що риб’ячий жир здатний зміцнити імунітет, і вберегти дітей від різних хвороб, наприклад, від грипу та застуди. А лікарі стверджували, що справді ті, хто вживав його, хворіли набагато рідше. До речі, дорослі теж приймали риб’ячий жир для профілактики захворювань.

Влада СРСР була повністю згодна з лікарями та вченими, і всіляко їх підтримувала. Але одного разу, без пояснення причин, риб’ячий жир потрапляє під заборону на державному рівні. Його не можна виписувати для профілактики.

Заборона на вживання риб’ячого жиру

В 1970 р. стає можливим докладно вивчити склад риб’ячого жиру. Вчені, скориставшись цим, виявляють, що, крім корисних елементів, у ньому є й небезпечні токсичні складові. Але справа виявляється не в самому продукті, а у способі його видобутку.

Недобросовісні виробники часто використовували як сировину дрібну рибку та потрохи. Крім того, в печінці деяких риб також були виявлені токсини через погану воду. Добутий жир з такої сировини був небезпечний для здоров’я людей, тому що всі небезпечні елементи залишалися в організмі людини, відкладаючись в органах та м’яких тканинах. Таким чином, замість лікувального ефекту виходив повністю протилежний.

Через сім років виробники риб’ячого жиру переглянули спосіб видобутку продукту. Влада скасувала заборону, і жир знову з’явився в аптеках. Щоправда, колишню популярність він втратив і більше не знайшов. Зараз риб’ячий жир також продається в аптеках, але вже в іншій формі у вигляді таблеток. У нього тепер немає ні запаху, ні смаку.