Наприкінці липня біля південно-східного узбережжя Китаю відбувся епізод, який військові оглядачі розбирають досі. Під час навчань НВАК ударно-розвідувальний дрон KVD002 відпрацював бойовий пуск по рухомій морській цілі — і все йшло штатно, поки ціль не почала маневрувати серед хвиль. Автоматичне супроводження збилося. Тоді оператор просто перехопив керування на себе й довів удар до влучання вручну.
Китайське телебачення показало ці кадри без жодного збентеження, і це саме по собі цікаво. Зазвичай такі відео ретельно чистять від будь-яких натяків на недосконалість техніки. Тут же збій автоматики перетворили на аргумент: мовляв, зв’язка «машина плюс людина» справляється там, де сам алгоритм пасує. Ну і чесно кажучи, для реального бою це переконливіше за ідеальну картинку з полігона.
Сам KVD002 — апарат класу середньовисотних розвідувально-ударних дронів, яким користуються сухопутні війська НВАК. Розмах крила близько 18 метрів, поршневий двигун на 85 кіловат зі штовхальним гвинтом, силует упізнавано схожий на експортний CH-4. Під фюзеляжем — стабілізована оптико-тепловізійна станція з приблизно двадцятикратним зумом, зв’язок тримається через радіоканали та супутник, а на пілонах підвішуються ракети AR-1 класу «повітря — земля». Стелю, дальність і тривалість польоту Пекін традиційно не розкриває.
Логіка появи такої машини в сухопутних військах проста: розвідка і удар в одному апараті прибирають найдорожчі хвилини — ті, що минають між виявленням цілі та рішенням її вразити. Армійцям більше не треба замовляти авіацію чи флот — побачив, підсвітив, вдарив самотужки. Це та сама філософія, яку війна в Україні зробила загальновійськовим стандартом, і Китай явно робить із неї висновки.
Скільки таких дронів у Китаю насправді готові до роботи — питання відкрите. На одному з південних аеродромів нарахували щонайменше тринадцять KVD002, але скільки з них літає, а скільки стоїть у ремонті, з супутникових знімків не видно.
Нагадаємо, раніше ми писали, як Китай так само демонстративно показав пуск гіперзвукової ракети YJ-20 з масового есмінця — публічні «витоки» бойових кадрів давно стали для Пекіна окремим жанром воєнної дипломатії.
