Військово-повітряні сили США фінансують розробку технології, яка може позбавити дрони одного з головних обмежень — прив’язки до батареї. Ідеться про бездротову передачу енергії на відстань: апарат, що завис у стратегічній точці, живитимуть дистанційно, без заміни акумуляторів і повернення на базу для підзарядки.
Енергія «по повітрю»
Проєкт розробляє компанія Reach Power спільно з лабораторією NIMBUS Університету Небраски-Лінкольна за контрактом від AFWERX — інноваційного підрозділу ВПС США. Суть технології — «beaming», спрямована передача енергії до приймача на борту дрона, який перетворює її назад на електрику для живлення систем чи підзарядки батареї.
Головний сценарій — так звані «завислі» (perched) дрони: апарати, що не патрулюють у русі, а тримають позицію в одній точці, виконуючи функції ретранслятора зв’язку або платформи розвідки й спостереження (ISR). Саме для таких місій постійна потреба в підзарядці є критичною проблемою: щойно сідає батарея, апарат доводиться знімати з чергування.
Чому це важливо для військових
Обмежений час польоту — ахіллесова п’ята будь-якого дрона. Дистанційне живлення теоретично знімає це обмеження: апарат може роками залишатися на позиції, отримуючи енергію ззовні, без пауз на обслуговування. За словами гендиректора Reach Power Кріса Давлантеса, бездротова передача енергії дозволила б малим безпілотним системам «довше залишатися на позиції» і підтримувати завдання зв’язку та розвідки.
Актуальність такої технології добре ілюструє війна в Україні, яка перетворила безпілотники на головну зброю поля бою й водночас оголила їхнє головне обмеження — час польоту. FPV-дрони живуть лічені хвилини, розвідувальні — кілька годин, і саме батарея часто вирішує результат місії. Дистанційне живлення «завислих» ретрансляторів чи розвідників могло б тримати їх у повітрі годинами без пауз — сценарій, у якому українські підрозділи були б одними з перших зацікавлених.
Поки що проєкт на найранішій стадії — це контракт Phase I, тобто дослідження здійсненності самої ідеї, а не готова система. Ані дальності передачі, ані потужності, ані типу технології (лазер чи мікрохвилі) розробники не розкривають. Тож до дронів, що «висять» тижнями на невидимому промені енергії, ще далеко — але сам напрямок показовий: армії шукають способи зняти енергетичні обмеження з безпілотників не лише розумнішими алгоритмами, а й новою фізикою живлення.
Нагадаємо, автономність дронів розвивають одразу з кількох боків: раніше ми писали, як рій баражуючих боєприпасів Mayhem 10 навчився координувати удари під наглядом однієї людини, а морський безпілотник під керуванням ШІ самостійно знайшов і супроводив ціль без команд оператора.
