Чому ми на карті на Сході, а Америка на Заході

Українці з дитинства звикають сприймати карту світу у вигляді двох півкуль. Наша країна справа, у східній півкулі, а обидві Америки — у Західній.

Але такий варіант зовсім не єдиний спосіб зображати світ. Хто і коли вирішив поділити світ на дві півкулі саме таким чином? Чому схід праворуч, захід ліворуч, північ угорі, а південь знизу? Які інші варіанти карток існують?

Кручу, верчу

Усі географічні орієнтири — умовність, їх вигадала людина, щоб упорядкувати своє уявлення про світ.

Спочатку всі карти малювались, починаючи від нульової точки — тобто місця, де людина жила чи була, звідки пішла і збиралася повернутися.

Найлегше було визначитися по сонцю — захід і схід ставали найнаочнішими орієнтирами.

Північ і південь спочатку визначалися чисто геометрично як перпендикулярна лінія до траєкторії руху сонця.

Але як їх відобразити на карті?

Якщо орієнтири — умовність, то, справді, на папері північ може бути хоч праворуч, хоч ліворуч, хоч унизу.

Традиція, що вона все ж таки зверху, пішла відгрецьких картографів.

На півдні вони мали море. Більшість грецьких мандрівників далеко не забиралися, пересуваючись між островами та вздовж узбережжя. Тому задля економії пергаменту грекам було простіше розмістити море на Півдні. Це якась лінія узбережжя, нижче за якусь простір моря. А ось основну частину пергаменту зайняти сушею та островами зверху для зручності розглядання.

Але згодом ця традиція забулася. Багато століть орієнтири на картах малювали хто як хотів. У китайців зверху був південь, арабів — схід. У християнських ченців у центрі світу є Єрусалим, а зверху схід, з якого чекали друге пришестя Спасителя.

Довгий час кожна цивілізація малювала свої карти, допоки це не стало проблемою при міжнародному сполученні.

Північ – там, де у Птолемея

XV століття стало епохою Великих географічних відкриттів. Світ у свідомості людей різко збільшився. І знадобилися деякі єдині орієнтири.

Переворот у географії підштовхнуло друкарство. У Європі видали карту Птолемея.

Оскільки за традицією його часу північ там була зверху, це стало єдиним європейським стандартом.

Виявилося, що таке розміщення на карті зручне і для моряків.

Компас використовувався повсюдно. Стрілка вказувала на північ. Було зручно покласти його на карту так, щоб орієнтири збігалися. Так північ на більшості карт світу закріпився вгорі.

Шукали нульовий меридіан

Коли стало остаточно зрозуміло, що світ кулястий, виникла проблема визначення нульового меридіана.

Спочатку кожна країна мала його у себе. Нульові позначки досі можна побачити в Парижі, Пулково під Петербургом, Толедо і безлічі інших місць на землі.

Це сильно заважало при торгівлі та вирішенні політичних питань.

1884 року у Вашингтоні зібралася міжнародна комісія. Пошуки нульового меридіана тривали цілий місяць. Кожен відстоював свою точку відліку — від Єрусалиму до Берінгової протоки.

Але перемогла Великобританія, яка настояла на Грінвічі. Ця метрополія тоді панувала на морях і мала десяту частину суші, що дозволило їй продавити свій нульовий меридіан.

З того часу Європу, частину Африки, Азію та Австралію прийнято розташовувати праворуч від Грінвіча і вважати східною півкулею. А Америку — ліворуч, відповідно у західній півкулі.

Світ переверни!

Але цей варіант не єдиний. Орієнтири продовжують бути умовністю, тому окремі країни віддають перевагу своїм версіям карт. В Австралії прийнята орієнтація на південь та розташування цього материка у центрі проекції. ПАР і Чилі теж вважають за краще дивитися на світ догори ногами.

У США південь все ж таки внизу, але Америка в центрі, а Євразія розрізана навпіл і розміщується ліворуч та праворуч.