Усе нове – це добре забуте старе. У мережі завірусилося відео, як учені «подивилися через мозок кішки її очима»: сидить мурка з якимись датчиками на голові, а на старенькому моніторі миготить нечітке зображення, – нібито те, що зараз бачить сама кішка. Але що ж це? Людське обличчя на моніторі «перетворюється» на котячу морду! Невже шерстяні бачать нас як великих і дивних кішок?
Такий досвід і справді мав місце бути. У 1999 році. Вчені реєстрували електричну активність клітин таламуса – тієї самої частини мозку, що отримує «сигнали» від нервових закінчень у котячих очах. За допомогою техніки лінійного декодування експериментатори вивели імпульси від клітин на монітор у реальному часі. На виході картинка на комп’ютері справді була схожа на те, що знаходиться перед котячою мордою.
Тільки ось нюанс – усе це відбувалося в далекому 1999 році, коли можливості техніки були зовсім не такі, як зараз. Відео було чорно-біле і все в пікселях. Комусь спотворене зображення людського обличчя «з точки зору» мурки здалося схожим на котячу морду і пішло-поїхало! На підставі цього експерименту і сформувалася думка, що коти бачать нас як собі подібних. Насправді ж, навіть зараз комп’ютери і вся інша електроніка далеко не ідеальні. А експерименти такі й зовсім закинули. Інакше за 25 років ми б уже фільми знімали від першої котячої особи.
Наш максимум сьогодні – вираховувати дані про анатомічні характеристики очей тієї чи іншої тварини, вносити ці дані у фотошоп і на основі них спотворювати якусь фотографію. Так ми розуміємо, як бачать цей світ різні тварини. Але «знімати з чийогось мозку» люди поки що не навчилися.
Коти, судячи з усього, трохи короткозорі і погано бачать вдалині. Але зате вони можуть відмінно концентрувати зір на якомусь окремому предметі поблизу – щось на зразок ефекту розмиття фону на камері телефону. Також тварини можуть розрізняти синій, зелений, жовтий і сірий кольори. Останній вони розрізняють особливо гостро – кажуть, там, де ми бачимо один відтінок сірого, вовняні бачать близько 25! Особливо це допомагає вночі, коли все навколо темно-сіре.
Також завдяки шару світловідбивних клітин усередині ока, в темний час доби коти отримують своєрідне додаткове підсвічування, через що їхній нічний зір у кілька разів перевершує наш.
Тому, якщо говорити з точки зору офтальмології, кішки бачать нас майже так само, як ми бачимо один одного. Можливо, вони не так добре розрізняють риси обличчя і все інше, але вже котячу морду від людського обличчя відрізнити точно можуть.
А якщо дивитися з боку поведінки, то ми для барсиків радше опікуни й покровителі, ніж побратими. І так, вони розуміють, що ми іншого з ними виду. Це можна зрозуміти навіть за манерою спілкування: між собою вусаті зазвичай розмовляють за допомогою мови тіла, запаху і дуже рідко – голосу. А в діалозі з нами несамовите мяу виходить на перше місце! Що й означає: коти розуміють, що ми не розуміємо їхнього котячого стилю спілкування, тому придумали з нами нявкати.
