Дослідники з Каліфорнійського університету в Сан-Дієго (UCSD) уперше в історії доручили людиноподібним роботам провести операцію на живому організмі. Гуманоїди на прізвисько «Surgie» успішно виконали лапароскопічне видалення жовчного міхура у свиней під наркозом. Результати опублікували в авторитетному журналі Nature.
Не автономія, а дистанційне керування
Одразу варто зняти головне непорозуміння, яке легко виникає з гучних заголовків: роботи не оперували самі. Кожним їхнім рухом у реальному часі керував досвідчений хірург із консолі — це так звана телехірургія. Штучний інтелект тут не ухвалював медичних рішень, а лише точно відтворював дії людини руками робота.
Проте навіть у такому форматі експеримент — проривний. В одній із двох операцій працювали одразу два гуманоїди в парі: один виконував основні маніпуляції, другий асистував. Обидва втручання завершилися успішно; у одному випадку виникла незначна кровотеча, яку швидко зупинили. За оцінкою хірургів, точність виявилася порівнянною з наявними роботизованими системами.
Чим це відрізняється від da Vinci
Роботизована хірургія існує не перший рік — системами на кшталт da Vinci виконано мільйони операцій. Але це величезні спеціалізовані комплекси вагою під 800 кілограмів, які потребують окремо переobладнаної операційної. Людиноподібні роботи UCSD принципово інші: заввишки близько півтора метра й вагою всього 27 кілограмів, вони мобільні й компактні.
«Це коштує в рази дешевше й займає в рази менше місця в операційній», — наголосив один із авторів дослідження, хірург Шанглей Лю. Саме тут криється головна обіцянка технології: універсальний робот-помічник, який можна привезти туди, куди величезний da Vinci не поставиш.
Від села до космосу
Ставку роблять на місця, де кваліфікованих хірургів бракує або куди їх складно доправити: сільська місцевість, зони бойових дій і навіть космос. Дистанційно керований гуманоїд теоретично дозволив би провести складну операцію, коли хірург фізично перебуває за тисячі кілометрів. Медики відзначають і побічну перевагу — робота з роботом знижує втому хірурга під час тривалих втручань.
Утім, до реальних операцій на людях ще далеко. Під час експерименту роботів доводилося перекалібровувати просто по ходу втручання, через що операції тривали довше, ніж на спеціалізованих системах. А для віддаленої телехірургії критичною залишається затримка сигналу між рухом хірурга й реакцією робота — на відстані вона може коштувати дорого. Сам керівник проєкту порівнює нинішній стан із «ранніми днями сучасної роботизованої хірургії»: від концепту до першої операції на тварині команді знадобилося лише дев’ять місяців, і саме темп розвитку вражає найбільше.
