Німеччина готується до створення власної супутникової мережі для військових потреб. Йдеться про систему, яку вже неофіційно порівнюють зі Starlink, але з важливою різницею: вона має працювати під контролем держави та бути адаптованою саме для армії.
Проєкт пов’язаний із програмою SATCOMBw Stufe 4. Її мета — дати Бундесверу захищений супутниковий зв’язок на низькій навколоземній орбіті. Така мережа має складатися не з кількох великих апаратів, а з десятків або навіть сотень менших супутників, які забезпечуватимуть стійкіший і швидший зв’язок.
Перші рішення щодо контракту можуть ухвалити на межі 2026 і 2027 років. Початкова оперативна готовність системи очікується у 2029 році й може включати близько 40 супутників. Повноцінні можливості планують отримати приблизно у 2030 році.
Чому Німеччині потрібен власний Starlink
Досвід війни в Україні показав, наскільки важливим є супутниковий інтернет для сучасної армії. Через такі мережі передають дані для зв’язку, координації підрозділів, дронів, розвідки та управління на полі бою.
Водночас залежність від приватних іноземних компаній створює ризики. Starlink належить SpaceX Ілона Маска, і хоча система виявилася надзвичайно важливою для України, у Європі дедалі частіше говорять про потребу власної захищеної інфраструктури.
Для Німеччини це питання не лише технологій, а й стратегічної автономії. Військовий супутниковий зв’язок має бути захищеним від глушіння, кібератак і політичних ризиків, а також інтегрованим із системами командування Бундесверу.
Німеччина вже має програму SATCOMBw Stufe 3, але вона базується на традиційнішому підході з великими геостаціонарними супутниками. Такі апарати працюють на висоті близько 36 тисяч км і забезпечують широке покриття, але мають більшу затримку та є дорожчими й помітнішими цілями.
Нова система має працювати на низькій орбіті. Це дозволить зменшити затримку сигналу, підвищити гнучкість і зробити мережу стійкішою: виведення з ладу одного супутника не паралізує всю систему.
Йдеться не лише про зв’язок
Окрім SATCOMBw Stufe 4, Німеччина також розглядає програму SPOCK 2. Вона має стосуватися не інтернету чи зв’язку, а космічної розвідки.
За попередніми даними, SPOCK 2 може включати до 1000 супутників із радарами та спеціалізованими камерами. Їхнє завдання — забезпечити регулярне спостереження за переміщенням військ, техніки, колон, позицій та інших об’єктів на Землі.
Це вже інший рівень можливостей. Якщо мережа зв’язку дає армії стійку комунікацію, то розвідувальна супутникова система дозволяє швидше отримувати актуальну картину на полі бою.
Втім, поки що мова йде про плани, а не про готову інфраструктуру. Такі проєкти потребують великих інвестицій, регулярних запусків, захисту від космічного сміття, радіоелектронної боротьби, кібератак і фізичного ураження супутників.
Але сам напрямок уже очевидний: Німеччина хоче менше залежати від чужих приватних супутникових мереж і створити власну військову космічну інфраструктуру. Для Європи це може стати одним із найважливіших кроків у сфері оборонної автономії.
