Найгірші процесори Intel і AMD які розлютили власників

Зазвичай компанії випускають продукт, який користується попитом, що логічно – адже якщо твій продукт не купуватимуть, ти збанкрутуєш, а значить, ти кровно зацікавлений у поліпшенні та конкурентоспроможності своєї продукції. До виробників процесорів це відноситься в тій же мірі, тому нинішні процесори надмірно потужні.

Однак іноді траплялися промахи, і ці промахи дарували нам не кращі, а навпаки – найгірші процесори, покупці яких стикалися з труднощами або рвали волосся на голові через короткий час.

Intel Pentium Extreme 955/965

Здавалося б, нелогічно починати наш анти-топ з екстремального процесора для ентузіастів, але так вже вийшло, що останні топові процесори на архітектурі NetBurst вийшли аж у 2005 році.

Внесу трохи контексту: NetBurst – це архітектура всіх процесорів Pentium 4, Pentium D, Celeron і Celeron D, яка вийшла на ринок у 2000 році. Головною особливістю був довгий конвеєр, який, з одного боку, дозволяв сильно підняти частоту (у Intel були плани випуску 4-ГГц процесора в 2004 році), але працював вкрай неефективно, тому сильно страждала продуктивність на такт.

У підсумку процесори були гарячими, з високою частотою, але відносно низькою продуктивністю. Ну а Pentium Extreme 955 і 965 – два топових процесори, свого роду перші «гіпер-пні». Кожен мав по 2 ядра, 4 потоки (що, до речі, відрізняло їх від всієї лінійки Pentium D), частоту в 3,46 і 3,73 ГГц відповідно, і цінник в районі 1000 доларів. Загалом, найпотужніший процесор, який Intel могла запропонувати на той момент.

Але в тому ж 2005 році компанія відмовляється від NetBurst і представляє архітектуру Core. І це була велика проблема для тих, хто купив топові «пеньки». Адже найпотужніший Pentium EE 965 ледь-ледь обганяв середні Core 2 Duo E6000, які коштували в 5 разів дешевше. А якщо «кірку» розігнати, то цілком собі свіжі екстремальні процесори залишалися далеко позаду. Якщо говорити ще простіше, то Intel просто нахабно кинула покупців Pentium EE, хоча і не в прямому сенсі цього слова. Зараз знайти такий процесор в робочому стані – це як виграти в лотерею.

AMD E-1

А пам’ятаєте, раніше був популярний клас техніки – нетбуки? Маленькі портативні пристрої з процесорами від телефону (а скоріше навіть слабкішими), які могли працювати по 10-12 годин від батареї, при цьому важили в кілька разів менше ноутбука і мали діагональ в 10-13 дюймів? Так ось, AMD вирішила, що зможе зробити хороший процесор для нетбуків (забігаючи наперед скажу, що більш-менш адекватні за продуктивністю нетбуки з’явилися тільки в середині-кінці 10-х).

І дали йому ім’я E-1. Це мав бути найекономічніший чіп, на два ядра, з мізерною частотою і максимальним тепловиділенням всього в 15 ват. Він позиціонувався як конкурент Intel Atom і змагався з найслабшими з них за продуктивністю, проте споживав набагато більше енергії, а потужності це не додавало. Найгірше те, що крім нетбуків, ці процесори широко використовувалися в ноутбуках молодшої цінової категорії.

У підсумку вийшло так, що процесори поступалися пізнім Pentium lll за продуктивністю, були ненажерливішими, ніж головний конкурент (в особі Intel Atom), так що серія E-1 випускалася вкрай обмежений час, і, хоча ноутбуки з цими процесорами були досить популярними (в першу чергу через дешевизну), вони практично миттєво знецінилися. Ноутбук з E-1 на вторинному ринку буде коштувати менше, ніж старий ноутбук з Core 2 Duo.

Intel Core i3-7350K

Епоха «ядерного застою» Intel приводила до досить дивних продуктів, одним з яких була серія Core i3 з розблокованим множником. Ці процесори мали 2 ядра, 4 потоки і не користувалися особливою популярністю, оскільки конкурували з молодшими Core i5 (у тих, нагадаю, було 4 повноцінних ядра). Так сталося і цього разу: топовий i3 коштував 179 доларів, а молодший i5 – всього 182, при цьому i5 виявлявся швидшим на 10-15% практично в усіх завданнях.

Однак головна проблема цього процесора сталася через півроку, коли були представлені AMD Ryzen. Виявилося, що найшвидший i3 конкурує з Ryzen 5 1500X на 4 ядра і 8 потоків. І хоча Ryzen був трохи повільнішим в однопотокових завданнях (багато в чому через частоту), він буквально розривав i3-7350K практично у всіх завданнях, просто тому що був «по суті» конкурентом Core i7.

Найцікавіше тут те, що 7350K хтось навіть купував! Точніше, робили це хлопці, які називаються ентузіастами, і брали їх або коли не вистачило на нормальний процесор (на кшталт i7-7700K). Або під специфічні завдання, які вимагали однопотокової продуктивності. Це був такий собі «вхідний квиток» в елітну касту оверклокерів, тобто процесор, який легко брав велику частоту, при порівняно низьких вимогах до охолодження і зони VRM материнської плати. Однак катастрофічне співвідношення ціни до продуктивності забезпечує i3-7350K місце в нашому анти-топі.

Intel Celeron N

Не один, а відразу серія процесорів, в якій є моделі N2807 (Bay Trail), N3350 (Apollo Lake) і N4000/N4020 (Gemini Lake). Їх головною відмітною особливістю стала продуктивність, точніше, практично повна її відсутність. Певною мірою вони повторили долю AMD E-1, проте «на новому рівні», якщо можна так сказати. Адже встановлювалися вони у величезну кількість бюджетних ноутбуків, чого гріха таїти – навіть у нас в родині був такий апарат. І це було фізично боляче: він не тягнув ні потокове відео, ні інтернет, якось запускав базові програми, загалом – користуватися цим ноутбуком було фізично боляче.

А все чому? Тому що фактично це були перейменовані Intel Atom – так, ті самі, з жахливою продуктивністю як процесорної частини, так і графіки. Все було настільки погано, що часто в таких ноутбуках не було навіть активної системи охолодження – обходилися однією мідною пластиною. І може здатися, що процесори слабкі, але хоча б енергоефективні, проте і тут щось пішло не так.

Через низьку продуктивність ці Atom постійно працювали на максимальній потужності, тому забезпечували час автономної роботи, порівнянний з часом роботи звичайного ноутбука з нормальним процесором. Загалом, незважаючи на хороші продажі, ноутбуки на такому залізі збирали в основному негативні відгуки за продуктивність.