Наука

Лондонський камінь: чому звичайну каменюку бережуть як зіницю ока

На одній із центральних вулиць лондонського Сіті лежить великий шматок сірого вапняку неправильної форми та зі слідами ударів та обламаними краями. Уламок відносно невеликий — приблизно півметра на 30 см, видно, що колись він був частиною чогось більшого.


Це так званий London Stone – Лондонський камінь.

На вигляд він непоказний і схожий на те звичайне каміння, яким мостили дороги.

Але для лондонців це одна з головних міських легенд, овіяна міфами, забобонами. London Stone – один із символів британської столиці, англійці пов’язують його із самим духом міста.

Звідки взявся камінь?

З якими легендами він пов’язаний?

Чому його вважають за символ Лондона?

Непомітна пам’ятка

Лондонський камінь – одна з най непомітніших пам’яток. Не знаючи про нього, можна тисячу разів пройти поряд, не надаючи значення. Навіть зацікавлений турист не побачить у ньому нічого цікавого.

Ця звичайна сіра бруківка лежить у спеціально для неї побудованій ніші біля стіни на Кеннон-стріт 111, за вікторіанськими ґратами.

Ніша для каменю на Кеннон-стріт 111

Зрідка камінь виставляють у музеї, але потім знову повертають у нішу.

Раніше він знаходився прямо на дорозі, навпроти нинішнього розташування. Але в ХІХ столітті він уже став заважати руху і його перемістили до церкви Світіна.

Що ж особливого у звичайному камені?

Камінь історії

По-перше, камінь дуже давній. Згадки про нього у документах зустрічаються з часів короля Етельстану на початку X ст. Причому вже тоді про нього писали як про якийсь давній, звичний орієнтир.

Лондонці з давнини стали пов’язувати з каменем багато міських традицій. Щодо нього могли вказувати розташування будинків та територій.

Над каменем оголошувалися укази влади, укладалися договори та давалися клятви. У давнину мер міста складав над ним присягу і наприкінці вдаряв по каменю своїм жезлом. За дивним збігом навіть прізвище першого мера Лондона Генрі де Лондонстоуна перекладалося як лондонський камінь.

Повстання Джека Кейда

Коли лондонці підняли бунт у 1450 році, їхній лідер Кейд публічно вдарив по каменю , оголошуючи себе новим господарем міста.

Ставлення лондонців до каменю таке трепетне, що коли церкву Світіна розбомбили у роки Другої світової, а камінь залишився цілим, то нові будинки будували довкола каменю, вбудовуючи нішу з ним усередину стіни.

Точно невідомо, звідки він узявся, але є щонайменше три зовсім дивовижні легенди про нього.

Троянська версія

Перша версія свідчить, що камінь прибув колись… із стародавньої Трої.

Лондонська легенда пов’язує основу міста з міфом про те, що після падіння Трої група на чолі з легендарним лідером — Брутом вирушила в невідомість. Бруту було видіння, в якому богиня Діана наказала йому плисти далеко за море, на нові острови. За легендою там жили жахливі велетні на чолі з Гогом і Магогом. Вихідці із Трої перемогли їх. І заснували місто. Діана наказала влаштувати собі святилище на пагорбі. І нібито камінь, привезений із Трої, став у ньому основою. Тому його називають ще каменем Брута.

Римська версія

Друга версія не така героїчна, але майже така ж давня.

Римський Лондініум

Відповідно до неї, місто під назвою Лондініум у 43 році н.е. заснували римляни. Поступово воно стало центром розвиненої та могутньої провінції. І камінь був частиною стели, від якої відраховувалися всі відстані та напрямки римських доріг на острові.

З цього погляду камінь був чимось подібним до центру цивілізації, нульового меридіана римської епохи.

Магічні версії

Прихильники ще однієї версії заявляють, що London Stone — це той камінь, з якого Артур витягнув свій меч. Нібито магічні властивості каменю були відомі британським окультистам і вони завжди намагалися селитися поблизу.

Версія на кшталт фентезі свідчить, що Лондон був ще до… Всесвітнього потопу. І камінь – єдине, що залишалося над водою.

Незважаючи на різноманітність пояснень походження каменю, ясно одне: для лондонців він завжди символізував те, що їхнє місто дуже давнє, містичне і є центром цивілізації туманного Альбіону.

Місцеве повір’я говорить: «Поки камінь Брута цілий, Лондон процвітатиме!».





Back to top button