Військові експерти розповіли, для чого у СРСР створили револьвер зі спиртовими кулями
У СРСР ніколи не шкодували коштів для війську промисловість та розробки у цій сфері. У закритих КБ були всі необхідні ресурси: видатні інженери, гроші, матеріали, устаткування. Тому в роки радянської влади з’являлися оригінальні рішення та незвичайні моделі озброєння. Навіть якщо вони згодом не знаходили масового застосування, оригінальні розробки рухали науково-технічну думку вперед.
Однією із таких незвичайних технічних ідей була модель револьвера Гуревича зі спиртовими патронами.
Навіщо знадобився спиртовий револьвер? Яке завдання вирішував Гуревич? Які розробки пізнішого часу спиралися на ідею спиртового револьвера Гуревича?
Великий бум
Один із суттєвих мінусів вогнепальної зброї – гучний звук пострілу. Порох після міні-вибуху, створює газ, що розширюється. Вириваючись із стовбура, він породжує звук, який чути здалеку.
Під час бойових дій це не має значення. Але за секретних операцій хотілося б зберегти тишу. Тому розвідникам, диверсантам, шпигунам була потрібна зброя, яка не видавала б характерного звуку.
Розробку глушників у світі розпочали ще на початку XX століття. Але моделі того часу були недосконалі – насадка на ствол швидко руйнувалася, через кілька пострілів її доводилося міняти. Та й точність страждала.
Тоді радянський інженер Євген Гуревич вирішив піти іншим шляхом. На замовлення НКВС він працював над моделлю безшумної зброї. Але він вирішив відмовитися від глушника, а спробувати знайти інший вихід.
Немає газу – немає проблеми
Гуревич розробив прототип системи шумопоглинання з допомогою революційної конструкції патрона замкнутого типу. Між кулею та поршнем розміщувався “гідрозатвор”. Вода служила передавачем енергії руху поршня патрону, і виштовхувала останній зі ствола. Але рідина служила ніби й пробкою. Через неї порохові гази не могли вирватися разом із патрона. Вони залишалися замкненими у гільзі. Така революційна система патрона замкнутого типу була безшумною.
Мінусом було лише те, що такі патрони можна було використати за плюсових температур. У мороз вони замерзали.
Влаштування патрона Гуревича
Гуревич знайшов простий вихід, замість води став застосовувати дешевий спирт 60%.
Але під нові патрони потрібна була й інша зброя. Євген Гуревич розробив 1944 року п’ятизарядний револьвер на основі системи Наган.
Проблему було вирішено — безшумний револьвер зі спиртовими патронами. Але Гуревич не зміг доопрацювати модель, лишалися деякі проблеми. Револьвер був громіздкий, носити його на секретні завдання було складно. Дальність вистрілу залишала бажати найкращого — близько 30 метрів. Після пострілу залишався стійкий запах спирту.
Тож у масове виробництво револьвер Гуревича не пішов. Було виготовлено 50 одиниць зброї та кілька тисяч патронів до них.
Проте, ідея Гуревича підштовхнула розвиток технічної думки щодо створення безшумної зброї.
Портсигар для розвідника
Портсигар Стечкіна
У 1950 роки Ігор Стечкін розробив оригінальну модель для шпигунів. Пістолет у формі портсигара стріляв патронами замкнутого циклу СП-2, що діяли за принципом “гідрозатвору” Гуревича. Стечкіну вдалося вирішити проблему мінімізації зброї. Зовсім безшумним зробити його він не зміг, але на легкий, ледь чутний хлопок не звертали уваги — він був зовсім не схожий на постріл.
Нещодавно ідея патрона замкнутого циклу знову знадобилася.
Під час розробки моделі пістолета-кулемета «Кедр-Para» інженери зіштовхнулися з проблемою: на зброю кріпилися лазерний покажчик та ліхтар. У цій ситуації глушник порушував баланс зброї. Тому іноді в системі “Кедр-Para” використовують безшумні набої типу СП-4. Бар’єр з рідини робить звук пострілу не шумнішим, ніж парасолька, що відкривається. При цьому всі бойові характеристики зброї зберігаються.