Вчені пояснили, чому у високих солдатів більше шансів вижити у бою

Перша світова війна перевернула сторінку збройних конфліктів. Тепер бойові дії велися не від битви до битви, а майже безперервно.

Величезні армії протистояли одна одній, без можливості досягнення вирішальної переваги однієї зі сторін, а жахливі жертви за подолання кількох кілометрів стали нормою. Щільний кулеметно-рушничний вогонь викошував цілі шеренги, шаленіла артилерія, змішуючи із землею не тільки наступаючих, а й окопи, що оборонялися. А статистика втрат видавала дивовижні цифри.

Чисто логічно можна припустити, що солдат низького зросту має більше шансів уціліти в бою – у нього банально складніше потрапити, та й уламок снаряда має менше шансів встромитися у відносно невелике тіло. Але ж світова війна не складається з однієї або кількох битв, у цьому випадку існує багато варіантів зустріти свою смерть не лише в бою. І всі ці фактори треба якось враховувати.

Виживають  високі

Першими те що, що з фронтів Великої війни повернулися більш високі солдати, звернули увагу британські фахівці. Англійські солдати, що вижили й побачили рідні будинки, мали середній зріст 168,5 см, тоді як їх невдачливіші колеги, що залишилися назавжди на полях Франції та інших держав, у середньому були 166 см.

Дещо пізніше подібні дані були отримані і в інших країнах. Точного пояснення причин, чому у солдатів вищого зросту більше шансів уціліти, немає, але є кілька раціональних пояснень.

Гіпотези…

Перше припущення пов’язано з тим, що солдати, які мають вищий зріст, більш підтягнуті і фізично сильніші, та мабуть і здоровіші генетично. А значить, їх організми при хворобах і пораненнях краще боролися за життя. Коли менш фізично розвинені бійці від аналогічних поранень та захворювань помирали, у високих солдатів зберігався вищий шанс вижити.

Другим фактором є розум. Досі невідомо чому високі люди розумніші за низькорослих, але в середньому це є статистично перевірений вченими факт . Але якщо солдат високий, браво підтягнутий, та ще й кмітливий, його шанси стати молодшим командиром – капралом чи сержантом набагато вище, ніж у звичайних бійців. А таких воїнів у саме пекло битви відправляють дещо рідше, просто через їхнє звання. Та й при штабах вони служать найчастіше.

Крім того, до Першої світової чимало солдатів Британської армії врятувалося, просто дезертирувавши. Але щоб протриматися, будучи дезертиром всю війну і при цьому уникнути трибуналу, потрібна й чимала кмітливість, от і виживали найрозвиненіші розумово бійці.

Біологічна теорія

Домінік Джонсон з університету Едінбург зробив оригінальне припущення для пояснення поміченого факту. За його твердженням, всі важливі життєві органи у людини зі збільшенням її параметрів також збільшуються, але повільніше, ніж її зріст.

В результаті у більш високих солдатів просто в організмі більше місця, в яке вона може отримати несмертельне поранення. А у низьких солдатів і простір тіла для несмертельних поранень значно менше. Так що статистично Великий за розмірами воїн частіше може “схопити” кулю, проте вижити.

Є ще одне припущення, яке з якоїсь причини вислизнуло від дослідників. Високорослий солдат, зазвичай, фізично міцніший, ніж низькорослий. І фізична сила у рукопашній битві має далеко не останнє значення. Значить уціліти в рукопашній сутичці було простіше високорослому.

Але хочеться відзначити, що все сказане вище, не більше, ніж припущення. Точних результатів наука поки що не має.