Статті

Коли одному дорого: як українські стільникові оператори діляться станціями

Будівництво стільникових станцій – справа витратна. Кожна може коштувати від кількох сотень тисяч до мільйонів гривень. Особливо це накладно, коли йдеться про запуск нового стандарту. Тому розробники LTE ще на етапі створення документації заклали можливість спільного використання стільникових станцій кількома операторами.


Як діляться ресурси стільникових станцій під час шерингу?

Концепція шерингу вже давно прижилася серед українських операторів і дозволила побудувати мережі 4G набагато швидше, ніж це можна було б зробити кожному поодинці. Крім того, стільникові компанії заощаджують на операційних витратах, адже кожну станцію потрібно забезпечувати електрикою, ремонтувати, обслуговувати та модернізувати.

З боку спільна стільникова станція нічим не відрізняється від індивідуальної. У неї такі ж антени, радіоблоки, кабелі та модулі управління. Вся суть у логіці роботи.

Є два основних типи шарингу: з індивідуальним спектром для кожного оператора (MORAN) та із загальним (MOCN) . У першому випадку стільники кожного оператора практично не залежать один від одного. На кожній з них є налаштування, за винятком невеликої кількості загальних параметрів.

розподіл станцій

Кожен із операторів має свій частотний ресурс та абоненти чітко розділені між індивідуальними стільниками і не можуть підключатися до ресурсів конкурента. Тут все просто.

Другий тип шерингу передбачає глибшу інтеграцію лише на рівні частотного спектра. У режимі MOCN на спільній стільниковій станції створюється спільний стільник з об’єднаним спектром двох операторів. Головна умова, щоб частотні смуги кожного з шерінг-партнерів розташовувалися поруч.

У такому разі досягається ще більше переваг. У кожний момент часу частотний спектр кожного оператора не використовується повністю. В той же час, у іншого оператора в цей момент може не вистачати ресурсів.

стільникова вежа
У MOCN шарингу абоненти обох операторів можуть використати спільний частотний ресурс

У такій ситуації абоненти більш завантаженого оператора можуть скористатися ресурсами першого. Це дає зростання швидкості для абонентів обох операторів.

Але у MOCN шерингу є суттєвий мінус. На спільній соті встановлюються параметри провідного оператора – власника станції. Це може заважати роботі мережі при переходах до інших стандартів, наприклад 2G та 3G.

Хоча це радше складність, а не блок-фактор. Обидва типи шерингу активно застосовуються в мережах 4G в Україні. Цілком імовірно, що такий підхід збережеться і під час створення 5G.

Наші новини такожо доступні в Telegram, Facebook,Instagram та Twitter



Новини по темі

Back to top button