Вчені припустили, що саме астероїд, який убив динозаврів, залишив дивовижні шрами на морському дні
Близько 66 мільйонів років тому гігантський астероїд, що впав на півострів Юкатан і вбив усіх непрашиних динозаврів, викликав цунамі епічних масштабів. Тепер вчені виявили у сейсмічних даних «шрами» від гігантської хвилі. Це дозволило по-новому подивитись на катастрофу того часу.
Згідно з новим дослідженням вчених з Університету Луїзіани, мегацунамі залишило незабутній слід на морському дні: аналіз даних показує, що хвиля викликала утворення цілих хвилеподібних гребні. Вони поховані глибоко під землею, але їхнє існування є ще одним підтвердженням величезної сили, вивільненої астероїдом у пізній крейдяний період.
Той факт, що астероїд шириною близько 10 км. зміг прорізати морське дно настільки, недивний. Кінетична енергія, вироблена при ударі, склала приблизно 100 мільйонів мегатон, що можна порівняти з 10 мільярдами бомб масштабу Хіросіми, що вибухнули одночасно. Зіткнення викликало ударну хвилю, яка знищила непташиних динозаврів та понад 75% усіх видів на Землі. Моделювання, проведені у 2018 році, встановили, що цунамі досягло максимальної висоти близько 1500 метрів.
Удар, внаслідок якого утворився кратер Чиксулуб, стався на мілководді півострова Юкатан на території нинішньої Мексики, що призвело до мегацунамі глобального масштабу. Емпіричних доказів мегацунамі не вистачає, але дослідження, представлені у 2019 році, показують, що уламки з місця падіння було забрано за тисячі кілометрів — до штату Північна Дакота, США. Нова знахідка поглиблює розуміння цієї катастрофічної події та додатково доводить, що гігантське цунамі було викликано ударом астероїда.
Художнє зображення кратера Чиксулуб
Дані, використані в дослідженні, були надані енергетичною компанією Devon Energy, яка шукала залежні нафти і газу в центральній Луїзіані. Сейсмічні зображення отримують шляхом посилки ударних хвиль у землю, а отримані відбиття дають картину відкладень та інших особливостей ґрунту глибоко під поверхнею. Ця частина Луїзіани була затоплена в пізньому крейдяному періоді через високий рівень моря в той час, тому вчені вирішили, що було б непогано подивитися, чи є свідчення мегацунамі в сейсмічних даних.
Так воно й було: на зображеннях задокументовано цілу серію великомасштабних «шрамів», розташованих на глибині майже 1500 метрів під поверхнею. Згідно з дослідженням, шар сходить до моменту удару, і це перший випадок, коли отримали зображення таких давніх хвилеподібних гравійних рядів.
Сейсмічні знімки із зображенням хвилеподібних рядів на глибині близько 1500 метрів. Зображення: Kaare Egedahl
Хвилі розташовані одна від одної на відстані близько 600 м. і мають середню висоту близько 16 м. Оскільки на зображеннях немає свідчень модифікацій, викликаних морською або наземною ерозією, вчені зробили висновок, що ці кратери були сформовані нижче за основу штормової хвилі і поховані під палеогеновою серединною групою сланців. А той факт, що ці утворення зберігаються і не руйнуються наступними штормами і припливними течіями, вказує на довжину хвилі, яка могла бути пов’язана тільки з цунамі, а не ураганом або іншим сильним штормом.