Чому плазмові телевізори повністю зникли, хоча їх досі люблять
Велика кімната, диван, навпроти величезний телевізор. Яскраві та соковиті кольори, ефект занурення і висока деталізація. Та чого приховувати – навіть радіатори опалення не потрібні, адже сам телевізор добре опалює кімнату. Мій друг, який живе в приватному будинку, реально нагрівав кімнату телевізором, але найбільше був радий теплу, звичайно ж, кіт. Але не тільки теплоту в градусах за Цельсієм давав телевізор – він давав по-справжньому тепле зображення.
Будова плазмового телевізора досить складна. Тільки уявіть собі – величезний кінескоп, який містить безліч дрібних осередків. Усередині осередків – спеціальний газ (неон або ксенон). Кожна комірка розділена на 3 RGB субпікселі – червоний, синій, зелений. Коли подається напруга на комірки, відбувається процес іонізації газу, і газ перетворюється на плазму – він починає проводити електрику.
Плазма світиться в ультрафіолетовому діапазоні, і світіння потрапляє на фосфоричний шар усередині комірки. Фосфор світиться залежно від того, який субпіксель активний (червоний, синій, зелений). Таким чином телевізор і будує підсумкову картинку, змінюючи яскравість кожного субпікселя. Приблизно так само працює сучасний світлодіодний екран.
При цьому під час перегляду телевізора виникає велике тепловиділення – це пов’язано якраз із процесом іонізації газу і перетворенні його на плазму. Телевізор споживає велику кількість енергії, але міг давати дуже якісну і соковиту картинку. Багато хто досі стверджує, що жоден сучасний телевізор навіть на світлодіодах не здатний дати саме ту якість, яку давала плазмова панель, хоча це вельми спірно і може ґрунтуватися лише на ностальгії юзерів тих років.
Великий плюс плазмового телевізора – шикарні кути огляду і глибокий чорний колір, який часто не може дати навіть сучасна LED матриця. Ну і, звичайно, дуже високі значення контрастності і яскравості забезпечували повне занурення для глядача.
Один із найголовніших мінусів плазмової панелі – ефект «Burn In». Це коли на екрані залишався артефакт від статичного зображення. Наприклад, емблема телеканалу залишала помітний слід на екрані, що дратувало користувачів таких телевізорів. Але з часом цю проблему було вирішено – було створено технологію Real Black Drive, яка зменшувала емісію газу перед розрядом і покращувала якість зображення. Технологія була впроваджена брендом Panasonic у 2008 році.
Але чому плазмові телевізори виявилися забутими? Причина в тому, що паралельно з цією технологією розвивалися різні тонкі екрани. Зараз у тренді світлодіодні панелі – кожен піксель це мікроскопічний світлодіод, що дає дуже деталізовану і якісну картинку. Та й будь-який РК-телевізор, неважливо, світлодіодний чи ні, дуже тонкий, тоді як плазмовий ТВ можна порівняти зі старенькими – кінескопними.
Виробництво плазмових панелей дуже складне і потребує великих витрат. Нині такі телевізори давно вже не виробляються – у цьому немає жодного сенсу. Однак досі популярні у тих, хто звик до такого телевізора. Зі слів користувачів кращої якості зображення немає. Деякі досі використовують плазмові панелі з нульових і не хочуть змінювати свій телевізор.
А слово «плазма» досі застосовується і до звичайного, але великого телевізора. Навіть у сучасних серіалах можна зустріти такі «ляпи», як «У нього велика плазма на стіні». Як підсумок плазмові телевізори можна назвати перехідними – вони проіснували недовго, але все ж зробили свій внесок у розвиток телевізорів. Навряд чи колись їх будуть виробляти, як зараз виробляють вінілові програвачі – сучасні світлодіодні екрани, висока частота розгортки дають реалістичнішу і більш захоплюючу картинку.