Учені зрозуміли, чому ми відкладаємо справи на потім

Саїті Чеболу, фахівець з обчислювальної нейробіології з Інституту біологічної кібернетики імені Макса Планка, уперше застосувала математичний підхід до “розшифровки” складної природи прокрастинації. Її дослідження дають змогу виокремити різні моделі цього стану і вивчити їхні психологічні основи, пропонуючи потенційні стратегії боротьби з цією поширеною поведінкою.

Прокрастинація, яку визначають як навмисне відкладання виконання завдань, незважаючи на усвідомлення негативних наслідків, впливає на продуктивність і психічне благополуччя. Чеболу класифікує прокрастинацію на різні типи: від відкладання завдань на потім до нерішучості щодо конкретних термінів. Кожна поведінка, на її думку, зумовлена різними психологічними механізмами, як-от неправильна оцінка часу або уникнення передбачуваної невдачі.

Використовуючи математичні моделі, Чеболу показує, як наш мозок оцінює миттєву винагороду, як-от дозвілля, більшою мірою, ніж майбутні покарання, як-от фінансові штрафи. Це упередження, хоча і є природним, може стати дезадаптивним, якщо воно призводить до хронічної прокрастинації.

Її висновки, зроблені на основі великого аналізу даних, включно з дослідженнями поведінки студентів, пропонують спеціальні заходи впливу. Вони можуть включати в себе встановлення короткострокових винагород, визначення чітких термінів або мінімізацію відволікаючих чинників, щоб прискорити виконання завдання.

Визнання того, що прокрастинація – це складна поведінкова проблема, а не просто лінь, має вирішальне значення для підвищення продуктивності та особистісного зростання, вважає вчений.