Статті

Гаджети майбутнього: які пристрої прийдуть на зміну звичним нам смартфонам та планшетам

Смартфонам довго пророкували швидке зникнення. Вже в найближчі кілька років вони можуть повторити долю пейджерів, MP3-плеєрів та касет.


Фінал ери смартфонів

«Смартфони закінчили існування» – такими сенсаційними заголовками вибухнули ЗМІ наприкінці травня, посилаючись на заяву глави Nokia Пекка Лундмарка в Давосі. Насправді топ-менеджер фінської компанії сказав лише, що смартфон, яким ми його знаємо сьогодні, до 2030-го перестане бути найпоширенішим інтерфейсом.

Звичний гаджет, як вважають Nokia, вже трансформується. Вся справа в мережах 5G, а розгортання шостого покоління мобільного зв’язку наприкінці десятиліття прискорить процес. Аналогія очевидна: 3G у нульових уможливив власне смартфон, який за десятиліття скасував багато сегментів електроніки, начебто вкрай успішних та затребуваних на ринку.

Смартфон останніми роками фактично не розвивається, вважає провідний аналітик Mobile Research Group Ельдар Муртазін.

«Вінець еволюції сьогодні – це сенсорний гаджет у різному виконанні, – зазначає він. – У переважної більшості загальний форм-фактор: прямокутник без будь-яких кнопок на лицьовій поверхні. Але фізіологія людини ніяк не змінилася – у нас все ті ж дві руки, дві ноги, голова. Смартфони створюють під фізіологію, і вони вперлися у фізичні обмеження. Неможливо нарощувати діагональ екрану до нескінченності – занадто великими апаратами незручно користуватися».

Крім концептуальних особливостей «скляного прямокутника», наростає розрив між обмеженнями смартфона та перспективними технологіями. Так швидкості передачі даних тієї ж 5G (номінальні 1-2 Гбіт/с) надмірні для переважної більшості сценаріїв використання гаджета. Мережі п’ятого покоління часто називають основою для інтернету речей, де смартфон грає роль центру керування.

А ось майбутній стандарт 6G, хоча про нього поки що мало конкретних даних, дозволить об’єднати цифровий і фізичний світи. І саме тому західні та східні технологічні гіганти навперебій заговорили про метавсесвіт – ранній прототип віртуальної реальності, про яку попереджали футурологи минулого століття. Тут і знадобляться нові пристрої.

Окуляри та шоломи

Абревіатури VR (віртуальна реальність) та AR (доповнена реальність) чули практично всі – індустрія не перший рік експериментує з цим, часто видаючи черговий гаджет за прорив. Але реальних успіхів поки що небагато. Хрестоматійний приклад – окуляри-гарнітура Google Glass, показані в 2012-му, навіть отримали друге покоління (залишившись експериментом). Футуристичний пристрій із прозорим дисплеєм, сенсорною дужкою та кістковою передачею звуку американська компанія так і не вивела на ринок. У 2015-му Glass поповнили цвинтар закритих проектів Google.

Але були й розробки, що пережили експеримент: зокрема, голосовий помічник, що дозволяє керувати окулярами, зараз власники Android-смартфонів знають його як Google Асистент.

Поглиблена взаємодія із фізіологією людини стає характерною рисою сучасних гаджетів. У цьому відношенні цікава концепція електроніки, що носиться – від фітнес-браслету до шолома віртуальної реальності.

Пристрої наступного покоління отримають перевагу над смартфоном завдяки ергономічності: судячи з інсайдів, Apple намагаються створити пристрій, який можна носити кілька годин без дискомфорту. Щоправда, ті ж інсайдери відмовилися від попередніх прогнозів про те, що гарнітура стане незалежною від iPhone. Якщо це станеться, то через кілька поколінь гаджета.

Що стосується VR-шоломів, то поки що ці коштовні пристрої занадто масивні, а сама технологія віртуальної реальності є ресурсомісткою і не забезпечує графіку, схожу на реальність. Але у кібератлетів вони популярні – навіть створюють комп’ютери, які носять у спеціальному рюкзаку з акумулятором. Тепер гравець у віртуальному світі не прив’язаний до розетки.

Можливо, через кілька років сильно «схудлі» шоломи набудуть широкого поширення, вийшовши з категорії іграшки для гіків. Так, сучасний Oculus Quest 2 здатний працювати як самостійний пристрій (нехай і з багатьма обмеженнями), у тому числі і в межах метавсесвіту американської компанії Meta.

Чіпи під шкірою

Електроніка, що носиться, віртуальна і доповнена реальності поступово входять у побут (QR-код – типовий елемент AR), а попереду майорять інші технології, що дають змогу зв’язатися з мобільними мережами.

Кілька років тому шанувальники кіберпанку тріумфували: імплантування крихітних чіпів під шкіру стало реальністю. Це RFID-мітки, що технологічно близькі до NFC – технології бездротової передачі даних малого радіусу дії, що використовується в мобільних телефонах, у тому числі і для безконтактної оплати. Ідея вважалась перспективною: імплантом можна відчиняти двері, розплачуватися, записувати на нього медичну інформацію.

Насправді функціонал виявився набагато вужчий. Банки не ризикнули надавати таким чіпам функціонал пластикової картки, а пам’яті для даних у мітці не вистачало. Та й шифрування не було, отже, зчитати інформацію міг будь-який сторонній за допомогою смартфона з NFC.

«Найскладніше було знайти клініку, де таку операцію погодилися б зробити, – згадує IT-фахівець Сергій Суслов, який наважився вшити чіп в руку 2021-го. – Сам імплант коштував недорого, близько 150 доларів. Платити їм у магазині не вийде. Я його використовую як візитку: прикладаєш до нього телефон – і відкривається діалог у Telegram. Ще заклав у чіп картку на вхід в офіс. Спершу на мене всі косилися: як це я помахом руки відкриваю турнікет. Чіп легко дістати, так що коли мені набридне, проблем не буде».

Напрямок розумних імплантів досі у зародковому стані – це більше медицина, ніж гаджети. Великі компанії та невеликі стартапи намагаються створювати прототипи «кіборг-технологій», але не дуже вдало. Виробник гучних імплантів очей Second Sight, які частково відновлюють зір, мало не розорився, залишивши кілька сотень клієнтів без обслуговування.

Ілон Маск просуває мозковий імплант Neuralink. Подробиць немає, але відомо, що Управління з санітарного нагляду якості харчових продуктів і медикаментів США розглядає можливість схвалення цієї технології.





Back to top button