Коли пухнастик “просить вибачення”: як коти реагують на людське невдоволення

Чи може кішка вибачатися? На перший погляд, це питання здається дивним, адже ці тварини, здається, не визнають своєї провини. Природа обдарувала їх іншим світосприйняттям: вони діють, керуючись інстинктами, і якщо щось зроблено – значить, так і мало бути. Здебільшого, саме людина шукає способів загладити свою “провину” перед ображеним муркотуном, пропонуючи ласку чи, що значно ефективніше, смаколики. Проте, коли справа доходить до людського невдоволення, коти таки можуть демонструвати певні “миротворчі” жести.

Декодування котячих “вибачень”: знаки примирення від вашого улюбленця

Почуття провини, як ми його розуміємо, котам не властиве. Вони не переживають через свої вчинки у людському розумінні. “Зробила – значить правильно”, – це їхній головний принцип. Укусила господаря? Значить, він не зрозумів, що кішці щось не подобається. Згризла важливі документи? Звідки ж їй знати, що ці папірці відрізняються від тих, що вчора полетіли у смітник?

Проте, коли людина відкрито висловлює своє обурення, коти виявляють неабияку здатність до врегулювання конфлікту. Це не провина, а бажання відновити комфортне середовище, адже кішки дуже добре зчитують емоції людини – злість, невдоволення, образу. Їм добре та спокійно лише у позитивній атмосфері.

Як кішка намагається “залагодити” конфлікт:

• Обережне наближення. Тварина обережно підходить до господаря, пильно вдивляючись у його обличчя.
• Ласка та муркотіння. Якщо “буря минула”, кіт починає тертися об ноги, муркотіти, обвивати господаря хвостом, демонструючи всю свою ніжність. Деякі можуть навіть потертися мордочкою об обличчя чи лизнути.
• Зміна поведінки. Гіперактивний муркотун може на певний час стати спокійним і тихим, спостерігаючи за реакцією людини.
• Поза підпорядкування. Іноді кіт може злегка припасти на передні лапи, потім лягти і нахилити голову, повертаючи її в бік господаря, відкриваючи шию. Така поза символізує довіру та відсутність агресії.

На домашніх улюбленців дійсно важко довго сердитися. Їхні “пустощі” рідко бувають усвідомленими – найчастіше це наслідок нудьги, ненавмисної взаємодії з важливими речами або відсутності уваги. Враховуючи, що кішки вміють розуміти людські емоції та адаптуватися до ситуацій, можна стверджувати: до спілкування та примирення вони певною мірою здатні.

Можливо, їхній формат “вибачень” – це просто перечікування людського обурення, сидячи осторонь та пильно стежачи за виразом обличчя. Як тільки “небезпека” минула, можна підійти, потертися об ноги, залізти на руки або просто спокійно піти далі у своїх справах, переконавшись, що господарка перестала “даремно струшувати повітря”. Так що, так, кішки все ж вміють “вибачатися” перед нами. А якщо вони цього не роблять, то, з їхньої точки зору, вони просто не винні.