Риби-гадюки: Як глибина спотворює істот?
Що робити, якщо ви – хауліод ? Намагайтеся чхати акуратно. Один незграбний рух — і ваші зуби проткнуть мозок! Сьогодні на порядку денному глибоководний страхолюд з нічних кошмарів стоматолога: навіщо рибці розміром із оселедець щелепи як у акули і купа ліхтариків по всьому тілу?
Хауліоди, або риби-гадюки, особливого представлення не потребують. Ви, напевно, їх бачили, просто не знали, як ці риби називаються. За запитами «кошмарні жителі глибин» хауліоди спливають одними з перших: ефектні, страшні, мегазубасті. Ідеальний варіант, щоб налякати обивателя.
Хоча в житті рибалки не такі вже й страшні: виростають максимум до 30 сантиметрів, а важать на порожній шлунок, як скибочка хліба, — 20-30 грам .
Для ефективної роботи ротового апарату хауліодам довелося повністю переробити всю передню частину тулуба та шлунок. Щелепи риб висунуті вперед і постійно відкриті, адже з них стирчать величезні гострі зуби. Гадюки не можуть закрити рота повністю — інакше ікла проткнуть їхню власну голову.
Зуби на щелепах не просто натикані безладним частоколом: кожен ікло має своє призначення. Найдовші пронизують велику здобич наскрізь, як піку, і допомагають заштовхнути її подалі в горлянку. Завдяки цьому хауліод здатний заковтнути рибину розміром у половину себе! Зуби коротше потрібні для середнього розміру закусок, на кшталт молюсків та мальків. Ну і найдрібніші ікла перетворюють рот гадюки на клітку-капкан. Кажуть, звідти ще ніхто не вибирався живим. Навіть криль — дрібні рачки — теж знаходять смерть у страшній пащі.
А щоб гігантські ікла функціонували як треба, хижакам довелося переробити щелепні суглоби. Тепер їхня паща не просто відкривається, а відчиняється, як чортові ворота пекла! Рот хауліода відкривається на 90-100 ° – це майже як у знаменитих шаблезубих тигрів! Для такого маневру череп рибин висувається вперед і закидається вгору, а нижня щелепа на шарнірних суглобах виїжджає вперед і вниз.
Але одна річ просто спіймати і запхати в пащу, інша — проковтнути і переварити. Коли хауліоди ловлять супер-велику здобич, їм доводиться пересувати внутрішні органи . Вони засувають серце і великі кровоносні судини подалі від ШКТ. По-перше, по-іншому їжа просто не поміститься, а по-друге, напівжива рибина, тріпаючись усередині хауліода, може пошкодити нутрощі. Сам шлунок розтягується рівно настільки, скільки їжі в нього напхають. Дуже зручно, коли ти їси лише раз на пару тижнів.
Так, незважаючи на величезну зубасту пащу, їдять хауліоди досить рідко. Щоб хоч чимось поживитися, хауліоди спливають уночі вище, лякаючи менш глибоководних мешканців своєю фізіономією .
На нижній частині черева розташовані спеціальні світловідбиваючі клітини, які маскують риб’яче черево на тлі світлої води. Ще одна лампочка розташована на промені спинного плавця. Так, це та сама знаменита вудка! Хижачки опускають її прямо перед зубастою пащею і чекають, коли хтось підпливе на відстань кидка.
Ще біолюмінесценція корисна під час шлюбних ігрищ. Самок у популяції хауліод вдвічі більше, вони більші і сильніші за самців. Їхня зустріч — уже свято. Знайти один одного в безмежних просторах океану по слабкому світінню – завдання не з легких. Отже, романтики в їхніх побаченнях мало, все швидко й по ділу. Ікра, молоко, запліднення, мальки. Постійних пар гадюки не утворюють і про потомство не дбають. Їм би себе прогодувати для початку.
Це у них, до речі, виходить досить непогано. Говорять, рибини живуть до 40 років. Хоча це швидше виняток із правил, адже в дикій природі на них полюють акули, дельфіни та багато великих риб. А це, знаєте, зайвих років не додає. У неволі ж хауліоди жити не можуть: риби гинуть за кілька годин після підйому на поверхню через різницю тисків і температури.