Чорна діра в центрі Чумацького Шляху готується до потужного викиду

Згідно з новим дослідженням, проведеним із використанням даних рентгенівської обсерваторії NASA і Національного наукового центру Карла Дж. Янскі (VLA), надмасивна чорна діра в центрі Чумацького Шляху розкручується так швидко, що спотворює простір-час, який її оточує.

Ця гігантська чорна діра під назвою Стрілець А* (Sgr A) розташована приблизно за 26 000 світлових років від Землі в центрі галактики. Отримані вченими рентгенівські та радіодані дозволили визначити, що Sgr A обертається з кутовою швидкістю близько 60% від максимально можливого значення.

Для визначення цього показника було використано емпіричний обґрунтований теоретичний метод, званий “методом витікання”, що деталізує зв’язок між обертанням чорної діри та її масою, властивостями речовини поблизу чорної діри та властивості відтоку. Колімований потік створює радіохвилі, а газовий диск, що оточує чорну діру, відповідає за рентгенівське випромінювання.

Використовуючи цей метод, дослідники об’єднали дані NASA і VLA з незалежною оцінкою маси чорної діри, отриманої іншими телескопами, щоб обмежити її обертання.

Під час свого обертання чорна діра притягує простір-час (комбінацію часу і трьох вимірів простору) і прилеглу матерію. Якщо подивитися на чорну діру згори, уздовж стовбура будь-якого струменя, який вона продукує, простір-час має круглу форму. А якщо збоку, то можна побачити форму футбольного м’яча. Що швидше обертання, то сильніше стискається куля.

Через обмежену кількість “палива” навколо, Sgr A* в останні тисячоліття була відносно тихою і видавала відносно слабкі джети (викиди плазми). Отримані дослідниками результати вказують на те, що ситуація може змінитися, якщо кількість матеріалу в околицях Sgr A* збільшиться.

“У нас особливий погляд на Sgr A*, тому що це найближча до нас надмасивна чорна діра. Хоча зараз усе тихо, наша робота показує, що в майбутньому вона дасть неймовірно потужний поштовх навколишній матерії. Це може статися через тисячу або мільйон років, або може статися навіть за нашого життя”, – зазначає співавтор дослідження Анан Лу з Університету Макгілла в Монреалі, Канада.