Чому супутниковий інтернет вже не стане масовим засобом зв’язку для людства
Хороша була б ідея, якщо інтернет почав працювати в будь-якій точці земної кулі. Частково такі сервіси вже є – це світові оператори супутникового зв’язку, а також проект Ілона Маска «Старлінк». Але кількість абонентів супутникової мережі, у порівнянні зі звичайним інтернетом, дуже низька. В основному використовується такий зв’язок для специфічних завдань у важкодоступних місцях.
Але спустимося з небес і поміркуємо про те, чи стане колись супутниковий інтернет популярним:
- У великих містах це не потрібне. Зараз у всіх великих містах світу розвинений кабельний інтернет та мобільні мережі. Більше того, незабаром кабельний інтернет піде в минуле, його замінить 5G;
- Це дуже дорого. Навряд чи країни домовляться між собою та запустять єдину супутникову мережу. Інакше це буде дуже дорого. Найбільш «доступний» супутниковий інтернет від Ілона Маска коштує приблизно 500$ на місяць, не враховуючи вартості обладнання;
- Немає 100% гарантії стабільного з’єднання. На супутниковий сигнал впливають перешкоди з інших пристроїв, атмосферні явища та вплив Сонця. Хороший пінг із супутниковим зв’язком неможливий – принаймні на поточному рівні розвитку подібних мереж;
- Для отримання високої якості підключення потрібна антена, яка спрямована на супутник. Налаштувати антену немає проблем, але тільки не завжди є можливість встановлення такого апарату. Простими словами – мобільник із добрим сигналом супутникового інтернету поки що неможливий. Громіздкість пристрою також відштовхує кінцевого споживача;
- Уявімо, що у кожного в кишені буде смартфон із потужним передавачем, який спокійно діставатиме з супутника. Така величезна кількість радіохвиль негативно впливає як на здоров’я людей, так і на тваринний світ та рослини;
- Оскільки всі сервери знаходяться безпосередньо на планеті, то сигнал повинен йти від них на систему супутників і від конкретного супутника на абонентський пристрій. Тому затримок та збоїв тут не уникнути – надто громіздка та складна система.
Також велика кількість супутників-ретрансляторів призводить до засмічення орбіти нашої планети, що врешті-решт призведе до появи небезпечного космічного сміття. Та й надто багато візуальних перешкод вони будуть створювати для тих, хто спостерігає за астрономічними об’єктами із Землі. Малою кількістю супутників, на жаль, не обійтися – чим більше абонентів, тим більше супутників.
Так, проєкт Ілона Маска, як і інші проекти, безперечно, буде розвиватися, але не до тієї міри, яку ми можемо намалювати у себе в голові. Такий зв’язок буде відносно дешевим у важкодоступній місцевості, але не буде популярним у звичайному житті – зараз навіть у глухих селах є вежі стільникового зв’язку, які дають відносно добре підключення до мережі.
P.S. Існують досить компактні супутникові телефони, які можуть роздавати інтернет. Але, на жаль, якість зв’язку на них у більшості випадків, приблизно, така, як у мережах 2G, а то й гірша. Ну і не варто забувати про дуже дорогі тарифи. Тому таким зв’язком користуються ті, хто, перебуваючи в важкодоступній місцевості, не бажає залишатися без зв’язку.