Експерти припустили, що буде з людиною, якщо вона потрапить у працюючий адронний колайдер

Прискорювачі частинок дозволяють вченим вивчати субатомні частинки, прискорюючи з допомогою магнітних полів, а потім відстежуючи взаємодії, що виникають у результаті зіткнень. Але багатьом цікаво дізнатися, що відбудеться з людиною, що випадково потрапила в діючий Великий адронний колайдер?

ВАК

В основному колайдер це прискорювач частинок. За допомогою електромагнітного поля він розганяє їх до світлових швидкостей. Великий адронний колайдер (ВАК) – це найбільший у світі прискорювач частинок, що має периметр майже 27 кілометрів. У ньому пучками прискорюються адрони, тобто важкі ядра, і в спеціальних місцях, де розташовані детектори, зіштовхуються одні з одними.

Частинки тут розганяють до неймовірно високих енергії – 7 ТеВ (тераелектронвольт). При зіткненні енергія досягається до 14 ТеВ. Усі дані цього зіткнення фіксують за допомогою спеціальних надскладних детекторів. Це дозволяє нам дізнатися про природу субатомних частинок, глибше зазирнути в історію зародження Всесвіту і виявляти нові частки.

Що станеться, якщо потрапити до працюючого ВАК?

Як ми вже дізналися у ВАК частки розганяються майже до швидкості світла і з неймовірно високою енергією стикаються одна з одною. З огляду на це і чутливий організм людини до радіації, у нас просто немає шансів там вижити. Чи шанс таки є?

Важко повірити, але в історії був випадок, коли людина засунула свою голову в працюючий прискорювач частинок і при цьому залишилася живою. Влітку 1978 року радянський учений Анатолій Бугорський засунув голову в прискорювач частинок U-70 з енергією 70 ГеВ (гігаелектронвольт), щоб перевірити несправне обладнання. У цей час стався збій механізму безпеки та потік частинок, покинувши трубу, пройшов через голову вченого. Хоч і протонна терапія є методом лікування раку, але енергія цих променів не перевищує 250 мільйонів електрон-вольт, але радянський учений випробував на своїй голові енергію в 300 разів більшу і залишився живим. Звідси випливає логічне питання: чому?

Протони на такій швидкості при попаданні в організм руйнують його, розриваючи хімічні зв’язки у ДНК. Це може вбити клітину або зупинити її поділ, або навіть спричинити мутацію. У разі Бугорського, радіація була зосереджена вздовж вузького променя і широко поширювалася. У вченого особливо вразливі тканини були значною мірою збережені, але де промінь пройшов крізь голову, він відклав неймовірну кількість радіаційної енергії, що у сотні разів перевищує смертельну дозу.

Незважаючи на цей жахливий випадок, Анатолій Бугорський живий і досі. На жаль, половина його обличчя паралізована, крім цього, він глухий на одне вухо. Звичайно, політика СРСР зберегла цей інцидент у таємниці і про цей випадок не було відомо більше десяти років.

Анатолію Бугорському пощастило, адже він потрапив під досить вузький потік частинок, але якби він потрапив у камеру детектора ВАК, де ці пучки після зіткнень розсіюються, то доза опромінення могла бути смертельною.