Історики розповіли, як і за що в Середні віки судили тварин
У чому можна звинуватити тварину? Собака, наприклад, зжував тапочки, погриз меблі і напрудив калюжу під дверима. Кішка розбила улюблену вазу. Коза об’їла капусту на городі. Ще можна знайти безліч «злочинів», які скоюють брати наші менші. В епоху Середньовіччя все було набагато жорсткіше.
Середньовічні європейські суди цілком серйозно розглядали справи проти тварин, звинувачуючи їх від крадіжок і вандалізму, до навмисних вбивств і сексуальних збочень. Феміда часто буває жорстокою. Після винесення вироку багатьох тварин страчували.
Перший зареєстрований випадок винесення вироку тварині стався в 1266 р. Судили свиню, яка напала і з’їла маленьку дитину. Зверніть увагу, до батьків, які залишили дитину без нагляду, особливих претензій не було. Отже, за рішенням ченців церкви Святої Женев’єви, свинка отримала найвищу міру покарання і була спалена на багатті.
Суд світський та церковний
Між світським та церковним судом була істотна відмінність. Громадянські судді розглядали справи свійських тварин, у той час, коли Церква віддавала перевагу диким звірам та комахам. Зрідка ченцям вдавалося спіймати перевертня, але чомусь завжди в людській подобі.
В обох випадках участь у процесі адвоката не передбачалася. Суддя з важливим виглядом вислуховував звинувачення, постраждалих та свідків, після чого виносив свій вердикт. Світський суд найчастіше ухвалював смертний вирок.
Це зовсім не означає, що церковне судове провадження було поблажливіше до божих творінь. Вони б теж із задоволенням відправляли на багаття «лісових злочинців», але, як правило, просто не могли дістатися до них. Втім, коли почалися процеси над відьмами, їхню нелегку долю часто поділяли кішки, які вважалися прислужниками своїх господарок.
Суди над свинями
Мабуть, свиням найбільше діставалося від європейського правосуддя. Не останню роль у цьому відігравала біблійна історія, демонічна одержимість нещасних свинок. І це незважаючи на те, що свинина була основною м’ясною стравою на столі середньовічного європейця (якщо він взагалі міг собі дозволити м’ясо). Як би там не було, у бідних сім’ях свині часто мешкали в одному приміщенні з людьми, іноді закушуючи маленькими дітьми.
У 1457 р. вивід свиней на чолі зі свиноматкою напав і роздер п’ятирічного Д. Мартіна. Обвинувач вимагав страти всіх учасників злочину, які принаймні явно ніяких докорів совісті не виявляли. Суддя вирішив по-своєму. Поросята були виправдані, зважаючи на їх молодий вік. Мовляв, ще маленькі, не знали, що творили. Віддуватися за всіх довелося їхній матері, яку й провели на ешафот.
Закон єдиний
Чого не відібрати у європейців, так це бажання робити все за законом. Не залишилися осторонь і стосунки з тваринами. Суди по них були аналогічні людським. Тобто тварин, як належить, брали під варту. До суду годували, напували, виносили фізіологічні відходи. А це не найдешевше задоволення, треба сказати. Тих, кого відправляли на шибеницю, собаку, скажімо, або людину, кат був зобов’язаний обслуговувати у нових рукавичках.
Покарання також були однакові. Винних зазвичай вішали, відправляли на багаття або закопували живцем. І якщо повісити кішку справу відносно нескладна, то як бути з биками чи кіньми?
Катам доводилося чимало попрацювати, будуючи величезні шибениці або споруджуючи гігантські багаття. Іноді тим, хто йде на страту, надавали чистий одяг. Уявіть на ешафоті порося у портах. Чудове, мабуть, видовище.
Не судили тварин лише у Англії. Це пов’язано із складнощами місцевого правосуддя. Якщо в інших країнах Європи суддя приймав рішення одноосібно, то в межах юрисдикції британської корони прокурор мав переконувати не лише голову суду, а й понад два десятки присяжних. А це, погодьтеся, справа клопітка. Не всі ж люди страждають на відсутність розсудливості.
Заради справедливості, подібними дивацтвами відрізнялися не лише європейці. У 1986 р. кілька чоловіків зі штату Малакке (Малайзія), забили собаку, вважаючи, що це бандит, який перетворився на тварину. Без суду і слідства, між іншим, по-варварськи.