Науковці досі сперечаються в питанні, чи був Творець світу, чи він існує сам по собі

Питання, створені кимось чи чимось закони фізики зазвичай зводиться одного: «Чи є Бог?» (Творець). Так, питання складне і думки з цього приводу у людей різні. А якою була б відповідь із наукового погляду? Швидше за все, «Творця» немає, а фізичні закони є невід’ємною частиною нашого Всесвіту — вони «просто є» самі по собі. І ось чому.

Спробуємо розібратися за допомогою наукових принципів та методів.

Додавання Творця не тільки нічого не пояснює, а породжує нові питання «Що створило Творця?» і «Які закони керують його роботою?». Класична відповідь релігії: «Творець просто існує, незалежно ні від чого».

А толку-то? Користь від цієї відповіді, як від козла молока. Чим вона краща за твердження, що «закони фізики просто існують»? Додавання «Творця» не дає жодних пояснень, а лише зайвий раз все ускладнює.

Нульова гіпотеза

Оскільки немає жодних спостережень чи експериментальних доказів «Творця», ми маємо прийняти «нульову гіпотезу» — припущення, що приймається за умовчанням, що не існує зв’язку між двома подіями, що спостерігаються, феноменами. Тобто «Творця» немає.

Але й підтвердити нульову гіпотезу, щодо «Творця» ми теж не можемо. У цьому випадку з’являється безліч всього, що ми не можемо довести. Тому нам слід вдатися до «бритв Оккама».

Бритва Оккама

«Бритва Оккама» – це методологічний принцип, який у короткому вигляді звучить як «Не слід множити те, що існує без необхідності». Тобто серед конкуруючих гіпотез треба вибирати гіпотезу з меншою кількістю припущень.

Отже, ми маємо дві гіпотези:

• «Закони фізики вічні і незмінні, вони мають творця»
• «Закони фізики були створені вищою істотою, яка не мала творця».

В останньому твердженні в наявності ще одне додаткове припущення. Насправді їх більше одного. Як мінімум, тому що закони фізики в часи до появи нових фізичних законів у нашому Всесвіті також повинні якимось чином виводитися з нинішніх законів фізики.

Статистична ймовірність

Ще одна проблема: якщо ми ухвалимо аргументи без доказів, то з’явиться і безліч можливостей.

Можливо, закони фізики виникли внаслідок колапсу попереднього Всесвіту? Всесвіт насправді є найскладнішою комп’ютерною програмою, якою керують могутні програмісти? Або ще щось.

Можливо все, що обмежуються лише нашою фантазією… Одним словом, існує безліч варіантів, і тільки один з них полягає в тому, що це зробив «Творець».

Тому статистична ймовірність того, що у всьому винен «Творець», дорівнює одному шансу з нескінченності. І без жодної долі доказів ймовірність того, що це вірно, наближується до нуля.

Перевірюваність гіпотези

Є ще одна проблема з існуванням «творця законів фізики». Вона полягає в тому, що якби все так насправді й було, то ми не мали б можливості довести і це. Навіть у принципі, і ось чому.

Закони, за якими існував би сам «Творець», відрізнялися б від наших. А це робить безглуздим пошук доказів за допомогою експериментів та спостережень.

Ми також не можемо спростувати й існування Творця, тому що релігія стверджує, що «Творець» всемогутній, всезнаючий і всюдисущий. Це означає, що будь-які виявлені докази, які спростовують існування «Творця», можуть бути відкинуті. Тільки тому, що творець, через свою всемогутність, може впливати на результати наших експериментів, «підробляти» наші спостереження та спотворювати наші спогади.

Це називається “Неперевірюваною гіпотезою”, вона не може бути доведена будь-якими способами. А якщо гіпотеза неперевірена, вона не може виконувати свого призначення, своєї, так би мовити, базової функції. Отже, вона неконструктивна і має відразу відкидатися. Така гіпотеза просто марна і як наукова не розглядається.

Що зрештою?

У нас немає жодних доказів того, що «Творець» існував, і ми ніяк не можемо довести протилежне.

Таким чином, статистика, Бритва Оккама, нульова гіпотеза і вимога до перевірки гіпотези (треба сказати, всі здорові принципи в науці) сходяться в одному: концепцію «Творця» потрібно просто ігнорувати.

Отже, логіка диктує, що ми не повинні брати до уваги ідею «вічного та всемогутнього творця законів фізики» доти, доки якимось чином не знайдемо наглядові чи експериментальні докази. А це, по суті, те, чим і займається переважна більшість вчених.