Історики розповіли, чому на середньовічних картинах немовлята виглядають як люди похилого віку
На середньовічних картинах немовлята зображувалися досить негарними. Вони були схожі більше на людей похилого віку, ніж на дітей. На їхніх обличчях геть відсутні притаманні малюкам миловидні риси. Замість них на картинах були суворість і серйозність. А на деяких зображеннях взагалі можна було виявити залисину у дитини. То чому ж дітей на картинах зображували як людей похилого віку?
Втрачені знання
Люди вміли малювати ще до настання нашої ери. Художники поступово покращували свої навички, розробляли нові техніки та передавали знання наступним поколінням. Якоїсь миті у древніх митців вдавалося зображувати досить реалістичних людей і тварин. Але після великого переселення народів ця навичка була втрачена. Передавати знання не було кому, і художникам довелося напрацьовувати знання знову. Тому натуралістично намалювати дитину з усіма її рисами митцю було доволі складно.
Ставлення до образотворчого мистецтва
У Середньовіччі художники були скоріше експресіоністами, ніж натуралістами. Вони не ідеалізували людське тіло, і не намагалися показати людину такою, якою вона є. Їм була не важлива зовнішність дитини, головним завданням було показати сенс, закладений у зображення. Важливіше було те, що навколо, а не саме немовля.
Діти на середньовічних картинах
В основному діти на картинах середньовіччя з’являлися на замовлення церкви. А відповідно головними героями в них були Ісус та інші герої біблійних сюжетів. Віруючі вважали, що Ісус народився одразу з ідеальною фігурою та дорослою особою, яка ніколи не змінювалася. Тому на картинах його зображували саме таким. Пізніше це стало загальноприйнятим варіантом зображення Христа. За ним дорослими почали малювати й інших дітей.
Дитина на іконі з Бітонто
Ще одна причина, чому на картинах у дітей дорослі чоловічі риси обличчя – зображення героїв у дитинстві. Оскільки намальована дитина — це майбутній герой, митці вважали, що малювати її потрібно суворим, серйозним та сильним. Тобто точно таким, яким він є у дорослому віці.
Ставлення до дітей у Середні віки
У Середньовіччі до дітей ставилися як до маленьких дорослих. Віра в те, що немовлята народжуються чистими і безгрішними, з’явилася дещо пізніше. З 7 років діти вже ставали повноцінними дорослими, які могли відповідати за свої гріхи. Тому митці не бачили у них миленьких дітей.
Красива і мила дитина, написана Рафаелем
Лише в епоху Відродження ставлення до дітей, як і до образотворчого мистецтва сильно змінилося. Батьки бажали бачити на картинах красивих реалістичних дітей, а не незрозумілу істоту з обличчям старого. Дедалі більше сімей стали замовляти сімейні портрети і платити за це гроші.
Художникам стало цікавіше спостерігати за речами та явищами, і намагатися максимально точно перенести їх на папір. У моду увійшов натуралізм. В образотворчому мистецтві виникла свобода. У середньовіччі художники надавали перевагу умовностям, а інтересу до натуралізму не було. Звідти і дивні зображення немовлят та людей загалом.