Огляд Ghost of Tsushima. Квінтесенція восьмої генерації
Плануєш відпустку? Зверни увагу на Цусіму. Ми вивчили там кожен камінь, щоб переконатись, що студія Sucker Punch гідно представляє актуальну генерацію консолей. І ми буднемо скаржитись.
З-за відкритих дверей балкону в кімнату пробирається хвиля холоду, темні, тяжкі хмари встелили небо, а фіранка, через пориви вітру, набуває незвичних, дивних форм, загороджуючи екран. Насувається буря, подібна до тієї, що на екрані, коли пліч-о-пліч з Шимурою і рештою самураїв Цусіми, ми галопом спускаємось на пляж Комоди. Там, під дзвін сталі, свист палаючих стріл і приголомшуючого хаосу, на перший план виходить неминуча смерть. Власна, монголів, всіх. Sucker Punch без сумніву почала з самої високої ноти, одразу кидаючи нас в епіцентр боротьби з Монголами. Групка самураїв стикається з чисельною монгольською армією, в заздалегідь приреченій на поразку битві, суть якої – загальмувати вторгнення і дати сьогунові час на відповідь. Посередині ми, гордий спадкоємець клану Сакаі, який, захищаючи жителів Цузіми, не відступиться ні перед чим. Він рішуче налаштований віддати своє життя, якщо це буде потрібно.
Вищесказане – це лаконічне враження перших п’яти хвилин нової гри PlayStation Studios створеної для PlayStation 4. Чи це достойна кульмінація цієї генерації консолі? Чи Sucker Punch виконала обіцяне? І так і ні, і майже все залежить від того, наскільки вам сподобались тренди останніх років, і чим більше – тим зручніше пад лежатиме в руках. Ghost of Tsushima дійсно хороша гра, яка беззаперечно варта уваги, але це далось творцям не легко, про що свідчать декілька багів, які стали перешкодою на шляху до ідеальності.
Потенціал, втрачений на пляжі
Весь сюжет нового продукту студії Sucker Punch зосереджений на вторгненні Монголів – його перебігу, наслідках як для головного героя так і для небагатьох з тих, хто уцілів після першої атаки. Звичайно, нікого не має дивувати те, що армія Хотун-Чана, яка несеться островами Цусіми, дає стільки можливостей розповісти про долю пригнічених японців та самураїв, так що тяжко повірити, що творцям практично повністю вдалось розкрили тему. Оскільки розробники почали з «контр-удару», ми теж маємо «фаталіті» і стверджуємо, що після добрих 50 годин з «Привидом Цусіми» вважаємо сюжет найслабшою складовою цієї всієї головоломки.
Не те, щоб це вина розробників – погодимось, вони (в різних аспектах) багато чого не могли собі дозволити. Хоча, Привид Цусіми є шляхом, на який став переможений самурай, щоб помститись, будучи закоренілим консерватором, вихованим за законами Бушидо, який повільно ламається та порушує канони морального кодексу. Схожу еластичність проявляють інші побратими Сьогуна, що дає нам – а скоріше творцям – дуже обмежене поле маневру. Жодної гри на емоціях, жодної зміни настрою чи чогось шокуючого – тут ми отримуємо просту військову історію, визначену лише кількома, справді сильними моментами, яка розкриває всю відданість справі, патріотизм і боротьбу до останньої краплі крові. Звучить все ще не погано, і в принципі так є, але головна проблема не в цьому.
Привид Цусіми з’явився у продажі разом з Одні із нас 2, репрезентуючи один із головних жанрів гри в Sony. Оскільки у Naughty Dog сюжет є «мотором», який тримає тебе у напрузі впродовж гри, у випадку з Sucker Punch, продукт презентує історію, яка є так званим вступом до всього того, що підготували творці. Тим не менш, все могло бути інакше, про що говорили передпокази гри, де ми бачили відлік подій від початку вторгнення. Цей простий маневр міг нав’язати нам певні рамки вимог до конкретних дій, після проходження яких ми б змогли повернутись до чудових краєвидів Цусіми. Залучення цієї ідеї в історію про війну, хоча і опосередковано, але з кожною годиною все більш розмиває та віддаляє гравця від основного сюжету гри.
Слабкий самурай в контрастному оточенні
Ситуацію не покращує й те, що сценаристи відносно скупо діляться моментами, де можна провести час з головними героями, і щиро кажучи ми навіть не маємо часу познайомитись з ними краще. Наскільки на початку гри ми зближуємось з Юною, злодійкою яка тягне наше поранене тіло з пляжу Комоди, аби врятувати, настільки інші персонажі згадуються опосередковано. Ми все ще їх бачимо, часто розуміємо мотиви, якими вони керуються, цінуємо їх стиль, але не більше. Навряд чи щось з цього закарбується в нашій пам’яті на довше. Варто зазначити, що час від часу ми згадуємо, чи живі ще деякі персонажі, і в кінці розуміємо, наскільки слабкі їх стосунки з головним героєм і відповідно з нами.
Не набагато краще виглядає сам Джин Сакаі, відомий також як Дух, тобто наші очі, вуха і перш за все озброєні в катану руки, на островах Цусіми. Кожен, хто вважає, що головний образ має бути настільки універсальним, щоб кожен хто ним грає міг швидко з ним ідентифікуватися, негайно змінить свою точку зору, після знайомства з ним. В порівнянні з полководцем монгольського війська, майстром воєнного мистецтва і відмінним вершником, Джин Сакаі виглядає блідим і ніяким. Звичайно творці акцентували увагу на його трансформації, але цього все одно не достатньо для унікальності та самосвідомості героя. Загалом, навіть якщо Sucker Punch і підготували жменьку діалогів до вибору в різних місіях, то не має це абсолютно жодного значення ані на хід виконання завдань, ані на подальші події, і тим паче для нас самих.
Поскаржились. Однак, як тільки самураї вийшли на пляж привітати монголів, так і ми від самого початку мусили викинути з серця все, що було для нас важливим і дорогим. Не зважаючи на все вищесказане ми не вважаємо, що час проведений за грою Привид Цусіми був втраченим. Так, ми чудово провели час. Тому, навіть якщо гра і залишить пустку в серці, вона несе в собі, на перший погляд невидимий, але надзвичайно важливий посил – Японія, якої не знаємо, або бачимо та не усвідомлюємо.
Місії, відомі також як історії – безпосередньо, опосередковано або максимально наближені до міфології – сягають корінням культури Краю цвітучої вишні. Чи то через розташування, чи дрібні акценти а може діалоги героїв? Все це розкриває перед нами щось унікальне, що, зазвичай, масова культура не висвітлює. В справжніх самураїв, пов’язаних кодексом, легко повірити, а буденність ізольованого, але інтригуючого світу – залишається чимось екзотичним, що варте нашої уваги і дозволяє глибше зануритись у представлений світ. Величезна заслуга в цьому самого світу і «рівневого проходження», але про це дещо пізніше. Завдяки деталям і проникненню в не дуже популярні сфери життя, Привид Цусіми швидко стає грою яку хочеться досліджувати і грати-грати-грати.
Закровавлений Пампас
Перед тим, як ми почнемо вихваляти майстерність створення різних рівней гри хочеться зупинитись на тому, що поєднує все приготовлене для нас творцями. Звичайно йдеться про бойову систему, яка не може не тішити. Вже від самого початку гри ми можемо окропити меч в монгольській крові, але найкраще чекає попереду. Відкрите протистояння з противниками є результатом чудового поєднання атак гідних Sekiro: Shadow Die Twice і тактичною обороною.
Японський меч часів Кото, з вістрям, постійно повернутим вгору, є відповіддю на безліч питань тогочасного світу, до якого ми часто звертаємось під час провокацій. Якщо Ви бачили прем’єрний показ гри, то беззаперечно пам’ятаєте кадр, де в останній момент дістають меч, щоб одним впевненим ударом, повалити суперника. Це одна з головних технік гри, яка потребує величезної концентрації уваги і доступна щоразу, коли ми першими помітимо небезпеку. Тоді все, що від нас потрібно – перехитрити всіх тих, хто не витримав нашої провокації, але не обов’язково має так бути. Є ще Дух.
Перевтілення Джина Сакайа,відбувається не лише на духовному рівні, але щоразу дозволяє нам користуватись з все більш багатшого арсеналу різних штучок. Від танто, яке носиться за поясом, до перегризання горла, після відвернення уваги вибухом петард чи бомб, завдяки яким ми також ховаємось від противників. Найкраще – навчитись використовувати це в різних комбінаціях, аби закінчити бій до того, як противники зрозуміють, що їх атакують. Окрім сюжетних моментів, ми тут маємо повну свободу в тому, щоб викоренити монгольські табори та патрулі і все це підсилюється тим, що кожна мала локація в грі спроектована настільки, що можна розпочати повноцінну відкриту боротьбу, або приховано переслідувати жертву. Між іншим маємо луки, які знадобляться для захвату сторожових веж і щоб відволікти увагу противника від штурму.
З одного боку бракує різноманітності зброї, але неозброєним оком видно, що творці зробили все, щоб кожен з доступних елементів діяв належним чином і він… діє. Додає контрасту грі – самурайські поєдинки в кругу. Це є безумовно плюсом, але разом з тим виснажує, тому що хоча боротьба не зобов’язує контролювати стан героя, але в сумі не є такою простою і її осягнення займе трохи часу. Словом, кров ллється рікою, і на початку дуже часто з нас, замість того щоб окропити лезо меча в крові ворога.
Монгольські пси
Звичайно, єдиним вагомим доповненням до великої бойової системи є детально продумані противники. Останніх, в Привиді Цусіми – більш ніж достатньо. Починаючи від дрібних ремісників, які хочуть заробити на чужому горі та славних ронінів і закінчуючи армією противника. Граючи, ми побачимо кільканадцять різнопланових противників, які в залежності від озброєння та умінь, вимагають індивідуального підходу. Не те, що вони планують боротись по черзі один-на-один – сувора буденність готує нас до групових нападів, і також вчить акуратно пересуватись полем битви. Окрім того, вони мають собак, що в результаті змушує вчитись грати дуже обережно.
Монголів, разом з так званими патрулями, зустрічаємо в фортецях, селах та замках, розкиданих всією Цусімою. Частину з них зустрінемо під час проходження сюжету, перемогти інших – змусять другорядні місії, а позосталі – «на закуску». В кінці кінців, більшість прихильників ворога беремо штурмом, але до мінусів Sucker Punch варто вписати, монотонність, яка поступово набирає обертів під час гри. Після того, як вщент зруйнуємо табір, вся інша боротьба відбувається за тією ж самою схемою, що не може не набриднути.
Викуй свою легенду
Як ви, напевно, помітили під час наших скарг на сюжет гри, Ghost of Tsushima, окрім класичних елементів, є майже книжково – пригодницька бойова гра. Творці відповідально підійшли до створення самого героя, де головною перешкодою його розвитку можемо стати ми самі та наші уміння. З кожною наступною перемогою і пройденими місіями – росте наша репутація в світі гри і разом з цим ми отримуємо доступ до нових умінь. Звичайно, можна задовольнятись малим, але більшість технік залишається недосяжною допоки не пізнаєш всі підводні камені сюжетної лінії.
Оскільки здобуті бали репутації є головним ключем до ширшого арсеналу трюків або більшої зосередженості боротьби, тому більшість елементів озброєння виконують естетичну функцію. Вигляд героя змінюють три елементи – покриття голови, маска і обладунки – але лише останнє матиме значний вплив на ігровий процес. Творці зосередились на тому, щоб створити Джина Сакаі таким, яким би ми хотіли його бачити, але їм не вдалось перетворити реальність у безкінечність, тому тяжкі обладунки допоможуть довше залишатись живим, а легкі – забезпечать додаткову мобільність і перевагу під час бою на відстані.
Самих обладунків мало, але у кожних з них є три візуальні варіанти, які ми розблокуємо разом з вдосконаленням зброї у ремісників взамін за знайдені матеріали. Останні трапляються на кожному кроці, але у відносно великій кількості – одного виду, що дозволяє утримувати відповідні пропорції та не бігати по лісі в пошуках квітів чи бамбуку. Все це для того, щоб гра була максимально реалістичною та комфортною, а не перетворювалась в пошуки дрібниць, які відволікають.
Женучись за лисом, бачив птаха тінь
В підсумку до вражень від феодальної Японії, не можемо не похвалити творців за ще один сильний елемент Привиду Цусіми – рівневість проекту. Гра демонструє нам відкритий, проте обмежений водами Корейської затоки, світ, який спонукає на дослідження. Різноманітна, мультиконтрастова група островів, де на кожному кроці ховається якийсь секрет, де за горизонтом завжди маячить щось нове та цікаве, яке гріх не пізнати. Разом з тим, є насправді унікальні речі, яких не побачиш неозброєним оком, аж доти коли творці не вкажуть на них пальцем. Тоді, від несподіванки ми роздивляємось навкруги, шоковані від того, як могли цього не помітити.
Цусіма – японська в повному значенні цього слова. Починаючи від географії розташування до дрібних деталей у вигляді капличок, брам торії, місць для медитації, де напишемо власне хоку, чи стовпів честі, в пам’ять про велич самурайського кодексу над хаосом Цусіми. В залежності від нашого бажання досліджувати, ми можемо випробувати всі приготовлені розваги, які створені з конкретною метою – починаючи від елементів у вигляді талісманів до гарячих джерел, які зміцнюють життєву енергію.
До по-справжньому особливих місць приведуть золоті птахи, які починають кружляти над головою, коли наближаємось до особливих локацій. Цікавою знахідкою є лисячі нори, де живуть посланники божі, які приведуть до відповідних святинь. Окрім того, ми маємо алтарі природним стихіям, які розкидані по всьому світові. Там можна помолитись, а творці спеціально для цього приготували на контролері спеціальну кнопку, натиснувши яку, можна поклонитись.
До того ж це ідеально розташовано в ігровому світі, не близько, але і не далеко, що відкриває можливість для досліджень в будь який відрізок гри. Творці гри зізнались, що багато деталей народилось завдяки враженням від фільму «Останній самурай» і ця гра для вас, якщо Ви теж є шанувальниками даної картини з Томом Крузом. Все можна дослідити, як з сідла коня, та і за допомогою швидкої подорожі, яка часом, без заставки, перекидує до потрібних пунктів.
«Четвірка» справляється
Не таємниця, що під час презентації Привиду Цусіми, ми могли почути, що дана гра розрахована на майбутню генерацію консоль. Наші враження дають всі підстави стверджувати, що ці плітки безпідставні, тому що навіть PlayStation 4 Slim чудово справилась з усім, що підготували творці.
Краса світу підкреслюється чудово підібраною палітрою кольорів, яка підкреслює унікальність окремих біонів, а музичний супровід надає всьому дійству кінематографічної виразності, тому що він протягом гри жодного разу не виділяється на передній план, а тільки доповнює сцени. Вдалим доповненням до загальної атмосфери є різноманітні фільтри, в тому числі присвячені досягненням Акіри Куросави.
Підсумовуючи, відзначеом, що не зважаючи на аудіовізуальні ефекти гри, які на досить високому рівні, Привид Цусіми має чимало помилок. Часто наші монгольські вороги губляться на полі бою і не звертають уваги на такі дрібні деталі, як вистріл в голову з луку. Вина в цьому – скоріше за все, специфічний поділ поля зору, який дозволяє нам стріляти у противника доти, доки ми настільки далеко, що гра не інформує їх про нашу присутність. Крім того, під час однієї з місій, чарівним чином зник NPC, який нас супроводжував, і хоча ми його чули, проте так і не побачили. Це не дозволяло закінчити місію і лише згодом, герой який загадково зник – так само загадково повернувся. І на кінець, особливий «глюк», який робив так, що наш герой руйнував все на своєму шляху, навіть без викликів атаки. Уявіть собі божественного лиса Інарі, який з покорою чекає, щоб його погладили, а замість цього отримує копняка та летить у прірву. Таке не забувається.
Квінтесенція восьмої генерації
Чи варто пограти в Привид Цусіми. На нашу думку, так, беззаперечно так. І зовсім не тому, що це один з фінальних продуктів актуальної генерації. Творці звернули увагу на найменші деталі вигаданого світу і нашим стосункам з ним – з одного боку, з іншого ж – ця гра може стати поштовхом краще пізнати світ, для тих хто знайомий з Японією тільки завдяки суші.
Інша справа – чим на справді є Привид Цусіми? Як на нас – це квінтесенція актуальної генерації, яка репрезентувала все найкраще з ігор з відкритим світом останніх років і зробила це досконально. Тим не менш до ідеалу трішки не вистачило, тому що окрім сюжетної лінії, творці не намагались створити щось абсолютно нове і цим самим підкорити нову вершини.
Звичайно, охоче побачемо, як гра репрезентуватиметься на новій PS5, навіть тільки тому, щоб вдивлятись в опадаюче з дерев листя, яке зриває та несе вітер. Загалом, нам бракувало в цій генерації ігор, які кинуть нас до феодальної Японії без фантастичного ядра, що було в основі Nioh або Sekiro. Якщо ви фанати жанру – не варто зволікати, якщо ні – просто дайте грі шанс, можливо опинитесь посеред бамбукової хащі з мечем окропленим кров’ю ворогів, після динамічної, успішної боротьби. Що ж, приємного четвертування монголів, а ми тим часом повертаємось в Цусіму за платиною.