5 проблем з комп’ютером, з якими українці найчастіше стикалися в 90-х

1990-ті роки ознаменувалися активним розвитком комп’ютерів, у світі з’явився Інтернет, і люди потихеньку почали володіти новим дивом техніки – комп’ютером. Незважаючи на те, що комп’ютери тих років коштували величезних грошей, вони були недосконалі. У більшості випадків ПК використовували для роботи – мультимедійні можливості з’явилися тільки до кінця тисячоліття і залишалися все одно примітивними.

Мало пам’яті

Тут було відразу кілька проблем – постійна і оперативна пам’ять була дорогою, та й не завжди була можливість збільшити: ПК тих років підтримували обмежену кількість пам’яті.

Жорсткі диски були громіздкими і повільними, від сотень мегабайт до декількох гігабайт наприкінці століття. До того ж пристрої були дуже гучними: тріщали і часом відволікали від роботи. А ще й не зовсім надійні: часто з’являлися «бед блоки».

Оперативної пам’яті було теж дуже мало, від 4 до 32 мегабайт. А Windows 95 гальмувала навіть на 8 мегабайтах пам’яті.

Відсутність багатозадачності

Процесори теж були слабкими – тактова частота була в основному до 200 МГц: разом з невеликою кількістю оперативної пам’яті багатозадачність була практично неможлива. Під час перемикання вікон в Windows 95/98 часто виникав страх – а чи не зависне комп’ютер?

Так, процесори тих років і кількість оперативної пам’яті були хорошими параметрами для роботи в MS DOS, тільки ось в ньому багатозадачності, по факту, не було ніякої. А операційна система Windows 95/98 споживала велику кількість ресурсів на один графічний інтерфейс.

Так, можна було максимально збільшити оперативну пам’ять і навіть розігнати процесор, але тоді багатозадачність була ще й небезпечною: можна було втратити важливі дані при перемиканні між софтом.

Проблеми з апаратним забезпеченням

Порту USB ще не існувало, а plug-and-play був у зародковому стані, і дуже часто додавання нового пристрою в комп’ютер вимагало від користувача буквально «танцювати з бубном». Пристрої додавалися в шину ISA на материнській платі, яка була, м’яко кажучи, «примхливою».

Найпоширенішим був IRQ конфлікт переривань між модемом і звуковою картою. Інший раз доводилося відключати застарілу звукову карту, щоб скористатися модемом. Також на платах розширення були перемички (джампери), за допомогою яких налаштовувалися переривання.

Ну а з драйверами і зовсім була біда – пам’ятаю, як звукова карта відмовлялася працювати, використовуючи рідний драйвер з дискети.

Також і саме залізо могло працювати з помилками через недосконалість. Наприклад, був випадок, коли процесор просто не дружив конкретно з цією материнською платою і зависав. Тому збирачі тих років, перш ніж продати зібраний комп’ютер, ганяли його по 3 дні на тестових стендах. А ті, хто не хотів економити на якості, купували готові системні блоки від іменитих брендів.

Windows була недосконала

Всі версії Windows з 90-х були вкрай недосконалі. Чим більше встановлюєш і видаляєш програм або ігор, тим більший був ризик, що операційна система перейде в BSOD (екран смерті) і більше не завантажиться. ОС були настільки недосконалі, що достатньо було видалити autoexec.bat, і система після перезавантаження більше не завантажувалася.

А сам процес установки Windows 95 міг займати цілу годину і перериватися з незрозумілих для користувача причин. Як правило, причина крилася в апаратних помилках, про які вже було сказано вище.

До цього пункту можна віднести ще й комп’ютерні віруси – навіть антивірус не міг повноцінно захистити систему. У той час хакери цим активно користувалися, і віруси просто заважали працювати мільйонам користувачів у всьому світі.

Проблема з перенесенням файлів

Флешок у той час ще не було, інтернет був по повільному dial-up модему (до 56,6 кбіт/сек), а записуючі CD були рідкістю. Тому постало питання про передачу файлів від одного ПК до іншого. У більшості випадків користувалися дискетами, але гнучкий диск вміщував всього 1,44 мегабайта інформації.

Потрібно було використовувати архіватор, щоб завантажити умовні 100 мегабайт на кілька дискеток. Процес зчитування і запису на FDD диск займав час, а коли дискеток було десятки, на цей процес можна було витратити кілька годин.

Особливо просунуті користувачі просто виймали жорсткий диск, підключали його до іншого комп’ютера і переписували потрібні дані. Але для цього було потрібно знімати кришку з корпусу, на що мало хто погоджувався. Також під час підключення HDD можна було пошкодити IDE-порт – скільки разів на моїй практиці ламалися ніжки, і це було проблемою.

На жаль, інших можливостей передати дані між двома ПК не було – порти COM і LPT були дуже повільними для передачі великої кількості інформації, а до USB було ще дуже далеко.

Але незважаючи на все, 90-ті дали величезний поштовх до розвитку персональних комп’ютерів – кінець 90-х і початок нульових ознаменувалися розвитком мультимедійних можливостей, а сучасна Windows 11 вже використовує технології штучного інтелекту. Мине час, і комп’ютер буде сам виконувати завдання, які ми йому будемо ставити.