Коли робота стала нестерпною: як впоратися з вигоранням
Зовсім недавно робота приносила задоволення, а тепер без видимих причин кожен день здається каторгою? Півроку тому ви вважали себе ефективним співробітником, а тепер продуктивність на нулі? Розбираємося, що таке профвигорання, як з ним боротися і чи вдасться його уникнути.
Що таке професійне вигорання?
Професійне, або емоційне вигорання – не тільки тема кошмарних снів усіх HR-служб, а й офіційно визнане захворювання. Воно виникає внаслідок хронічного стресу на робочому місці та характеризується трьома ознаками:
- відчуття мотиваційного або фізичного виснаження;
- цинічне/негативне ставлення до роботи;
- зниження працездатності, наростаюче дистанціювання від професійних обов’язків.
Чому виникає професійне вигорання?
1 Емоційний дисбаланс. Вкладення працівника в робочий процес регулярно і значно перевищують віддачу, яку отримує співробітник, або цієї віддачі виявляється недостатньо.
Наприклад, людина старається від душі, але отримує за свою роботу мало грошей і не може спокійно та регулярно оплачувати оренду житла чи іпотеку. Або робота «з’їдає» весь її час і сили, і в неї не залишається можливості повноцінно спілкуватися з близькими. Тривога через незадоволеність значущих базових потреб швидко зруйнує мотивацію до роботи, потребуватиме постійних зусиль волі, щоб до цієї роботи залучатися. А отже, емоційна сфера скоро виснажиться, і людина зможе відчувати тільки тривогу і роздратування.
2. Працівник час від часу або регулярно змушений робити те, що суперечить його цінностям.
Наприклад, людина з гуманістичними ідеалами і прагненням допомагати оточуючим регулярно постає перед необхідністю відмовляти людям. Людина з високою цінністю поваги до особистості нерідко зазнає приниження і тиску з боку начальства і не має права на обурення. Потрапляючи в подібну «вилку», людина постає перед складним вибором – залишатися вірною собі, своїм нормам та ідеалам або змирятися, відмовлятися від себе заради збереження роботи.
3 Людина постійно змушена робити не те, заради чого вона прийшла на цю роботу, і не отримує очікуваного задоволення.
Наприклад, учитель бачив свою місію в тому, щоб давати знання і плекати прекрасне в дітях, а змушений витрачати багато часу на заповнення непотрібних паперів. Він розчаровується, не бачить сенсу у своїх зусиллях. У результаті накопичується незадоволеність і роздратування.
Як розпізнати вигорання?
Перш за все, співробітник, який «вигорає», відчуває себе нескінченно втомленим, тільки-но подумавши про необхідність взятися за роботу. У нього немає ані найменшої мотивації робити її, і він не отримує ані радості, ані задоволення від виконання навіть дуже успішної її частини. Цим вигорання сильно відрізняється від звичайної перевтоми: співробітник, який перепрацював, втомлюється швидко, але вже в процесі діяльності, і може щиро та із задоволенням розповісти про вдалу угоду або включитися в обговорення довгострокових планів.
Хто в групі ризику?
Вважається, що до вигорання схильні здебільшого люди допоміжних професій або керівники. Насправді це не так. Просто специфіка їхньої роботи така, що їхнє вигорання буде найбільш помітним для оточення. А ось «вигорілий» юрист або бухгалтер тихо «димітиме» сам на сам зі своїм комп’ютером, і його страждання можуть взагалі залишитися непоміченими. Проте можна виділити кілька факторів, які підвищують ризик вигоріти:
- особистісні особливості: тривожність, низька стійкість до стресів, емоційна нестійкість, перфекціонізм;
- відсутність професійного зростання;
- низький престиж професії;
- негативні оцінки оточуючих, хоча людина відчуває високе фізичне та емоційне навантаження;
- недостатня оплата праці;
- немає відчуття успішності.
Саме за цими чинниками можна розглянути наближення емоційного вигорання. З них же – почати роботу з його запобігання.
Хронічний стрес на роботі – основний чинник для професійного вигорання.
Як запобігти вигоранню?
Профілактика синдрому вигорання має проводитися за чотирма взаємодоповнювальними напрямами: індивідуальним, міжособистісним, організаційним і соціальним. Важливо опрацювати кожен із них. Для цього:
- Постарайтеся налагодити і збалансувати всі сфери життя, щоб робота не була єдиною можливістю для самореалізації. Не забувайте, що не менш важливі сім’я, друзі, спорт, хобі та інше. Не відмовляєте собі у відпочинку. Пам’ятайте: немає відпочинку – немає можливості перезавантажитися і скинути стрес.
- Сформуйте хороші, підтримувальні стосунки з колегами. Якщо вам комфортно спілкуватися з колегами, то й виконувати професійні обов’язки буде значно простіше.
- Умови праці мають бути прийнятними та задовольняти вас. Це важливий пункт, на який потрібно звернути увагу ще під час працевлаштування. Надалі не бійтеся бути в діалозі з керівником і вносити пропозиції щодо поліпшення робочих процесів, якщо в цьому є необхідність.
- Постарайтеся не втрачати особистісний сенс у своїй роботі: можливість для зростання і розвитку кар’єри, матеріальну винагороду, усвідомлення того, що ваша робота приносить користь суспільству тощо. Відсутність будь-якого сенсу в роботі веде до стресу, а він, своєю чергою, – до емоційного вигорання.
Емоційне вигорання розвивається поступово, проходячи кілька стадій. Перш ніж «вигоріти» по-справжньому, людина має можливість помітити й запобігти змінам. На початкових стадіях застосовні ті самі методи, що й для профілактики. На останніх стадіях потрібна вже допомога психолога або психотерапевта.
Що робити, якщо вигорання вже сталося, а змінити роботу поки що неможливо?
- Згадайте, чому ви обрали колись саме цю роботу, що приваблювало вас тоді? Чи продовжує це бути важливим для вас? Якщо так, то вдихніть у цей мотиватор більше емоцій. Наприклад, уявляйте собі, як купуєте дитині подарунок із премії. Так, цього може бути замало, але не варто надто вже знецінювати значущі чинники.
- Проведіть ревізію своїх цінностей і пошукайте нові смисли в роботі. З плином часу змінюємося ми, змінюються обставини, в яких ми перебуваємо. Новий погляд на ситуацію дає вражаючі результати.
- Поговоріть із начальством або зі значущими партнерами. Опишіть свій стан, попросіть підтримки, обговоріть можливі зміни. Частенько те, над чим ми болісно б’ємося, з боку бачиться простим і здійсненним. Розширюйте свої горизонти!
Що робити, якщо подолати вигорання не виходить?
Якщо на початкових стадіях вигорання цілком можна опрацювати й усунути самостійно, то на останній стадії цього зробити вже не вийде. Цей етап характеризується:
- емоційним і фізичним виснаженням;
- повним небажанням виконувати професійні обов’язки;
- почуттям безглуздості своєї діяльності;
- ворожим ставленням до колег і клієнтів;
- можливими психічними розладами.
У такій ситуації потрібно діяти рішуче: необхідно змінити роботу або взяти перерву в професійній діяльності та бажано звернутися по психотерапевтичну допомогу. Пам’ятайте, що що довше ви перебуватимете в пригніченому стані, то серйознішими будуть наслідки вигорання і тим складніше буде їх усунути.