Як супермаркети заробляють на покупцях, що не знають своїх прав: це треба почути кожному

Українці, що регулярно скуповуються в супермаркетах, досить часто стають жертвами обману. І мова йде не лише про обрахунок на касі, завищені ціни чи штучно створені «акції». Існують інші, приховані способи заробити на кліентах.

Тут в хід іде сила переконання та зловживання правами кліента, про які більшість українців не має жодного поняття. Сьогодні ми розповімо про два найбільших секрети супермаркетів, які вони ефективно використовують проти своїх клієнтів.

Секрет №1: камери зберігання, за які ніхто не відповідає

На вході більшості українських супермаркетів можна побачити табличку «Адміністрація не несе відповідальності за речі в камерах зберігання». Так от, це цілковита брехня. Якщо ви залишили свої особисті речі в камері зберігання, то згідно зі статею 937 Цивільного кодексу України супермаркет повністю відповідає за їх схоронність і зобов’язаний виплатити клієнту компенсацію, якщо ці речі зіпсують або вкрадуть.

До речі, головним підтвердженням відповідальності супермаркету в даному випадку є ключ від шкафчика або жетон, який отримує клієнт, залишаючи свої речі в камері зберігання.

Варто також зазначити, що залишати свої речі в спеціально відведеному місці перед тим, як зайти в торговий зал, клієнти магазинів та супермаркетів зовсім не зобов’язані. В законі України «Про захист прав споживачів» чітко говориться, що клієнт може не залишати особисті речі в камері зберігання і це ніяк не вплине на його право здійснювати покупки.

Секрет №2: хто насправді повинен платити за зіпсований кліентом товар

Напевно кожному хоча б раз в житті траплялося розбити пляшку чи розлити молоко в супермаркеті. До вас неодмінно підбігав продавець та вимагав заплатити за зіпсований товар. І ви спокійно платили, навіть не підозрюючи, що вже попалися «на гачок».

Та насправді покупець зовсім не зобов’язаний платити за випадково пошкоджений чи знищений товар. Це підтверджує стаття 323 Цивільного кодексу України. Згідно з нею власник товару несе повну відповідальність за ризик його випадкового псування та навіть знищення. Тож клієнт може відмовитися платити за ушкоджену річ чи продукт, пославшись на вищезазначену статтю.