Як ми спілкувалися по інтернету до появи месенджерів та соціальних мереж
Першу дію, яку я вчинив після того, як у сім’ї з’явився модем і комутований доступ в інтернет, зареєстрував поштову скриньку. Як зараз пам’ятаю – вона мала доменне ім’я 3-го рівня в стилі [email protected], не мала веб-інтерфейсу, а обсяг її був лише 2 мегабайти.
Ця поштова скринька стала відправною точкою в інтернет спілкуванні. Спочатку було складно знайти співрозмовників, але трохи пізніше мною було освоєно IT-форуми, де я познайомився з цікавими мені людьми для листування. У той час, коли година інтернету коштувала дуже дорого, спілкування електронною поштою було схоже на звичайний паперовий лист — підключався до інтернету всього на кілька хвилин, щоб перевірити свою поштову скриньку.
Також були різні поштові розсилки, де можна було згодом зв’язатися з автором чи читачами та розпочати спілкування. Зрозуміло, що електронна пошта була основним місцем листування, але було ще багато цікавих програм та веб-сервісів.
IRC канали
Вони ж чати. IRC – один із перших протоколів для спілкування в реальному часі. Як правило, користувалися програмою mIRC, за допомогою якої можна було спілкуватися як у спільних чатах, так і у приваті. Були (і навіть зараз є) різні канали за інтересами, а також ще на той час (кінець 90-х – початок 2000-х) були різні боти, які чимось схожі на сучасні з Telegram.
Але IRC каналами все-таки користувалося більш просунуті користувачі, ніж звичайні, адже потрібно було завантажувати та встановлювати програму. Але насправді, про IRC просто мало хто знав – більшість людей, які шукали спілкування, користувалися веб-чатами.
Веб-чати
Можна сказати, окремий літопис інтернету. Веб чати могли бути на різні теми від обговорення теоретичної фізики до звичайного спілкування на будь-яку тему. Крім відомих чатів, були також і невеликі, які могли належати до будь-якого вузько тематичного сайту, наприклад, фан-чат групи або виконавця.
Примітно те, що спілкування в чатах, за фактом, проходило наосліп, адже в ті роки не у кожного були камера або сканер (щоб відсканувати паперове фото), а швидкість інтернету через модем була дуже низька навіть для відправки фотографії. І що найцікавіше, функціонал багатьох чатів не підтримував створення навіть банальної анкети.
ICQ
Ті, хто мав доступ до інтернету з не погодинною оплатою, могли дозволити собі ICQ. Також багато хто використовував цю чудову програму (у ті роки не було слова “месенджер”) для спілкування по роботі. Щоб написати комусь у ICQ, потрібно було знати тільки номер. На той час номер ICQ був чимось схожим на номер домашнього телефону. І, до речі, чим коротшим був номер, тим солідніше вважався його власник, адже короткі номери продавалися у спеціалізованих магазинах та коштували великих грошей, особливо якщо цифри йшли поспіль.
Трохи пізніше з’явився неофіційний клієнт — QIP, а пізніше QIP Infium, які відрізнялися підвищеною стабільністю та зручністю у роботі. Були різні статуси, а найголовніше — смайли-колобки. Але недовго музика грала – інтернет став дешевшати, з’явилося кабельне підключення та безлімітні тарифи і в наше життя прийшов Skype.
Skype
Хоча QIP і підтримував дзвінки між абонентами і навіть на стаціонарні телефони, Skype все одно сильно посунув його, оскільки чомусь швидко став популярним у тих людей, що навіть не чули, що таке ICQ. Настала нова ера спілкування через Skype. Однією з головних переваг була висока якість зв’язку та групові дзвінки, а також можливість пошуку співрозмовників.
А що потім?
Поява соціальних мереж і месенджерів призвела до великого відтоку користувачів ICQ, Skype та веб-чатів – людям раптом стало вистачати спілкування тет-а-тет, ніж у чатах. Можливо, у соціальній мережі було набагато більше можливостей, ніж банальне спілкування. Ну а з появою месенджерів про вищезазначені технології взагалі забули – хіба що створюються нудні групові чати власників житла, батьків або ж по роботі.