Вчені дослідили, як саме гаджети впливають на нашу пам’ять

Вчені вже давно намагаються розібратися, як технології впливають на наше життя. Психологиня Вероніка Закрецька розповіла GSMinfo, як сучасні гаджети і мобільний інтернет прилаштувалися в наше психічне життя.

Інтернет повністю змінив спосіб отримання, переробки і зберігання інформації. І якщо ті, кому за 30, ще пам’ятають багатогодинні походи в бібліотеку, щоб підготуватися до іспиту, то нинішнім студентам це здається неймовірним.

“Я завжди кажу, що нова технологія сама по собі – це не добре і не погано. Вона просто може по-різному працювати. Може функціонувати як милиця для здорової ноги, а може стати крилами, які піднімуть вас на недосяжну раніше висоту”, – зазначає пані Вероніка.

Оперативний доступ до даних зменшує необхідність покладатися на власну пам’ять, і, як наслідок, ми перестаємо довіряти собі: хіба мало, що я там пам’ятаю, краще погуглити. Так поступово в суспільстві змінюється етикет пам’яті.

Ще 20 років тому, виступаючи на конференції, людина не переживала, якщо забуде якийсь факт або ім’я вченого. Часи змінилися: сьогодні треба точно знати, хто що сказав і коли.

І те, що 20 років тому наша пам’ять з цим не справлялася, нас абсолютно не турбувало. А зараз етикет пам’яті змінився, і ми з цього приводу часто переживаємо. Напевно ви теж помічали за собою подібне: начебто правильно відповіли на питання, але дістаєте з кишені телефон, щоб упевнитися. Ми звикли, що протягом короткого періоду часу можемо отримати чіткі відомості по будь-якій темі. І тому, коли людина не може щось згадати, вона звертається до пошукових систем.

Експеримент над пам’яттю

Був проведений не так давно експеримент: піддослідних поділили на дві групи і задавали одним легкі питання, на які просто так можна відповісти, а іншим – важкі, де було потрібно звернення до додаткових джерел. Інтернетом можна було користуватися всім, але ті, хто був у другій групі, робили це частіше і охочіше. А учасники з першої групи часто відразу давали відповідь.

На другому етапі прості питання задавали і першій, і другій групі. І люди з другої групи навіть на прості запитання шукали відповіді в інтернеті. В ході експерименту також вимірювали час реакції: скільки людина протримається без інтернету і намагатиметься згадати певні факти сама. Ті, хто використовував інтернет з самого початку, протрималися набагато менше. Тобто ситуацію обсесивної перевірки виявилося можливим індукувати навіть в лабораторії. Так і виникає недовіра до своєї пам’яті.

Змінюється не тільки ставлення людей до пам’яті, але і сама пам’ять.

З традиційного сховища знань і зв’язків між ними вона стає складом адрес. І часто виграє саме той, хто краще знає, де знайти інформацію. Наприклад, мова йде про війну 1812 року. Про події тих років більшість пам’ятають кілька фактів: росіяни воювали з французами, Наполеона заслали на острів, а Кутузов – типу великий полководець. Але подробиці кожен буде добувати по-своєму: один піде на спеціалізований сайт з авторитетними джерелами, інший прочитає статтю у «Вікіпедії».

Ще одна особливість пам’яті в епоху масової комп’ютеризації – цифрова амнезія, або ефект Google: ми перестаємо запам’ятовувати все те, що зберегли на електронному носії.

Такі експерименти проводили багато разів. Наприклад, випробуваним пропонували надрукувати текст з новою для них інформацією. Потім ділили їх на дві групи: в одній учасників просили видалити набране, в іншій – зберегти на диску D. Виявилося, що набагато краще інформацію запам’ятали ті, хто натиснув кнопку Delete.

У недавній роботі співробітникам науковцям вдалося отримати схожий ефект в інших умовах. Піддослідним пропонувалося представити себе в ролі приватних детективів і отримати доступ до «секретних» матеріалів, які могли допомогти в розслідуванні. Серед цих матеріалів були фотографії підозрюваних і речові докази злочину. Їм повідомлялося, що частина відомостей отриманих офіційно і їх можна скопіювати, а інші були отримані не цілком законно, тому їх потрібно стерти відразу після перегляду. Через тиждень учасники експерименту грали вже в іншу гру нібито на інтуїцію. Їм треба було визначити по фотографії, наскільки та чи інша людина схильна до злочину. З’ясувалося, що, не віддаючи собі в цьому звіту, люди частіше вибирали в якості потенційних злочинців тих, чиї фотографії треба було стерти..

Іншими словами, наша психіка не бачить сенсу зберігати на біологічному носії те, що вже скопійовано на зовнішній: флешку, телефон, ноутбук. Набагато важливіше запам’ятати адресу, за якою при необхідності можна відновити відомості: забув, скільки важить мозок кенгуру, але це точно лежить в папці Data.

Загальмувати технічний прогрес неможливо. При цьому тільки ми вирішуємо, як користуватися його плодами. Гаджети, з одного боку, – це прекрасний інструмент для роботи і навчання, з іншого – постачальник цілого масиву непотрібної інформації. Пам’ять, як і м’язи, слабшає без роботи, тому не забувайте її тренувати і навантажувати новими знаннями.