Приблизно до початку третього десятиліття життя більшість систем людського організму вже сформовані, тому може здатися, що надалі тіло повинно залишатися приблизно однаковим. Насправді старіння запускає повільну перебудову практично всього організму.
- Вуха справді стають довшими
- Стопи стають ширшими і пласкішими
- Серце змінюється, але не просто «стає більшим»
- Людина поступово стає нижчою
- Мозок теж поступово втрачає об’єм
- Зіниці стають меншими
- Ясна відступають частіше, але це не неминуча старість
- Найвідчутніше ми втрачаємо м’язи
- Старіння не означає, що нічого не можна змінити
Причому процес не зводиться лише до появи зморшок. Одні структури дійсно стають меншими, інші змінюють форму або збільшуються, а деякі лише створюють враження подальшого росту. І частина популярних тверджень про це виявляється не зовсім точною.
Вуха справді стають довшими
Одне з найвідоміших спостережень стосується вух. У 1995 році британський лікар Джеймс Хіткот виміряв вушні раковини дорослих чоловіків і виявив чіткий зв’язок між їхньою довжиною та віком. Розрахункова різниця становила близько 0,22 мм на рік після 30 років.
Якщо механічно перенести цю цифру на пів століття, різниця становитиме приблизно сантиметр.
Втім, це було поперечне дослідження: лікар порівнював людей різного віку, а не вимірював одних і тих самих людей протягом десятиліть. Тому говорити, що кожне людське вухо гарантовано росте на 0,22 мм щороку, було б перебільшенням.
Йдеться також не про звичайний ріст, як у дитинстві. З віком змінюються хрящі, шкіра й сполучна тканина, а сила тяжіння поступово змінює форму вушної раковини.
Схожа історія відбувається з носом. Він може здаватися довшим і масивнішим через вікові зміни м’яких тканин та хрящового каркаса і поступове опускання його кінчика. Тобто фраза «ніс і вуха ростуть усе життя» надто спрощує процес.
Стопи стають ширшими і пласкішими
Ще одна зміна може безпосередньо вплинути на розмір взуття.
З віком стопи мають тенденцію ставати ширшими, а їхнє склепіння — нижчим. Дослідження людей старшого віку справді показують більш широку передню частину стопи та пласкіше поздовжнє склепіння порівняно з молодшими людьми.
Причин декілька. Протягом життя зв’язки, сухожилля та суглоби витримують величезну кількість циклів навантаження. Поступово змінюються їхні механічні властивості, а розподіл навантаження на стопу стає іншим.
Одночасно змінюється амортизаційна жирова подушка на підошві: у літніх людей вона стає жорсткішою і гірше відновлює форму після стискання.
Тому людині дійсно може знадобитися ширше або навіть більше за розміром взуття. Але твердження, що стопа кожного обов’язково збільшиться на пів розміру, наукові дані не підтверджують як універсальне правило.
Серце змінюється, але не просто «стає більшим»
З віком змінюється й серцево-судинна система.
Великі артерії поступово стають жорсткішими через зміни еластичних волокон, накопичення колагену та кальцію. Серцю доводиться працювати проти більшого опору.
У відповідь стінка лівого шлуночка може помірно потовщуватися. Національний інститут старіння США описує це як вікове концентричне потовщення міокарда. При цьому у здоровому старінні розмір порожнини лівого шлуночка не обов’язково зменшується, як інколи стверджують популярні публікації.
Інша важлива зміна полягає в тому, що серцевому м’язу стає складніше розслаблятися між скороченнями. Швидкість раннього діастолічного наповнення може знижуватися на 30–50% між молодим і похилим віком.
Людина поступово стає нижчою
Одна з найпомітніших змін відбувається зі зростом.
Міжхребцеві диски з роками втрачають воду і стають тоншими. Змінюється постава, слабшають м’язи тулуба, а за наявності остеопорозу можливі компресійні переломи хребців.
MedlinePlus зазначає, що після 40 років люди в середньому можуть втрачати близько сантиметра зросту за кожне десятиліття, причому після 70 років процес прискорюється. Загальна втрата протягом життя у деяких людей може становити кілька сантиметрів.
Водночас значне або швидке зменшення зросту не слід автоматично списувати на старіння. Воно може бути ознакою остеопорозу та компресійних переломів хребців.
Мозок теж поступово втрачає об’єм
Мозок не залишається анатомічно незмінним до старості.
Часто можна зустріти цифру приблизно 5% втрати об’єму за десятиліття після 40 років. Така оцінка справді наводиться в наукових оглядах, однак реальна картина складніша.
Огляд 56 довготривалих МРТ-досліджень показав, що після приблизно 35 років середня втрата загального об’єму мозку становить близько 0,2% на рік, а до 60 років темп поступово наближається до 0,5% на рік.
При цьому різні ділянки старіють неоднаково. Префронтальна кора, пов’язана з плануванням, контролем поведінки та складними рішеннями, належить до областей із помітнішими віковими змінами, тоді як потилична кора може зберігатися значно краще.
І менший об’єм мозку сам по собі не означає деменцію. Нормальне старіння та нейродегенеративні захворювання — це різні процеси.
Зіниці стають меншими
З віком змінюється навіть кількість світла, яку пропускає око.
Так званий віковий міоз означає, що зіниця в людей старшого віку менша і слабше розширюється при недостатньому освітленні.
В одному з досліджень діаметр зіниці в умовах низької освітленості зменшувався приблизно на 0,043 мм на рік, тобто приблизно на 0,4 мм за десятиліття.
Інше дослідження показало, що середній діаметр адаптованої до темряви зіниці становив приблизно 7,3 мм у людей віком 20–29 років і близько 5,2 мм у групі 70–79 років.
Саме тому з віком для читання та роботи часто потрібно більше світла, а адаптація до темряви відбувається повільніше.
Ясна відступають частіше, але це не неминуча старість
Зуби літніх людей іноді здаються довшими. Причина полягає не в тому, що вони продовжують рости, а у рецесії ясен та оголенні частини кореня.
Її поширеність справді збільшується з віком. Однак сучасні стоматологічні дослідження підкреслюють важливий нюанс: рецесію не варто вважати неминучим прямим наслідком старіння.
Вона пов’язана з накопиченим протягом десятиліть впливом багатьох факторів — пародонтитом, зубним нальотом, анатомією ясен, курінням, положенням зубів і навіть травматичним чищенням.
Тому хороша гігієна та регулярний контроль у стоматолога справді здатні вплинути на те, наскільки вираженим буде цей процес.
Найвідчутніше ми втрачаємо м’язи
Мабуть, одна з найважливіших вікових змін стосується м’язової системи.
При низькій фізичній активності після приблизно 30 років м’язова маса може зменшуватися на 3–8% за десятиліття, а після 60 років темп втрат зростає.
Зменшується не лише кількість м’язової тканини, а й сила. На це впливають атрофія м’язових волокон, зміни роботи моторних нейронів, гормональні фактори та фізична неактивність.
Саме ця зміна особливо важлива, оскільки втрата сили безпосередньо пов’язана з рівновагою, здатністю самостійно пересуватися і ризиком падінь.
Старіння не означає, що нічого не можна змінити
Найцікавіше полягає в тому, що швидкість багатьох із цих процесів не запрограмована жорстко.
Ми не можемо повністю зупинити вікові зміни хрящів, зіниць або міжхребцевих дисків. Але фізична активність і силові тренування допомагають зберігати м’язову масу та функціональність, а профілактика остеопорозу зменшує ризик втрати зросту через переломи хребців.
Тому старіння організму правильніше уявляти не як просте «зношування». Це постійна перебудова: одні тканини стають тоншими, інші жорсткішими, частина структур змінює форму, а можливості організму пристосовуватися поступово зменшуються.
І хоча календарний вік змінити неможливо, те, в якому стані тіло зустріне наступні десятиліття, значною мірою залежить від того, як ним користуватися вже сьогодні.
