Довгі десятиліття Венеру вважали геологічно застиглим світом — планетою, чиї внутрішні процеси давно згасли. Нове дослідження, опубліковане в журналі Nature Geoscience, спростовує це уявлення: під поверхнею, розпеченою до 465 градусів Цельсія, і досі відбуваються процеси, здатні перекроювати цілі регіони планети.
Що знайшли вчені
Команда Швейцарської вищої технічної школи Цюриха (ETH Zurich) зосередилася на гігантських рифтових долинах — розгалужених системах розломів, які перетинають поверхню Венери на тисячі кілометрів. Дослідники побудували тривимірні комп’ютерні симуляції еволюції цих структур, і результат виявився промовистим: потужні конвекційні потоки в мантії піднімають розігрітий матеріал догори, той тисне на кору знизу й буквально розколює її.
Ключовий висновок — частина найбільших рифтів сформувалася відносно нещодавно за геологічними мірками й, цілком імовірно, продовжує розширюватися просто зараз.
Симуляції узгоджуються й зі спостереженнями. Повторний аналіз даних зонда Magellan, який картографував Венеру радаром ще на початку 1990-х, раніше виявив ознаки виверження вулкана Маат у недавньому минулому. Тепер дослідники припускають, що активний вулканізм і утворення рифтів — ланки одного внутрішнього процесу, який далекий від завершення.
Чому це важко перевірити
Проблема в тому, що Венера — найнегостинніше місце для техніки у внутрішній Сонячній системі: температура плавить олово, атмосферний тиск у 90 разів перевищує земний, а хмари складаються з сірчаної кислоти. Радянські апарати серії «Венера», єдині, що успішно сідали на поверхню, витримували в цих умовах лічені години, — про довготривалі сейсмічні станції, які на Марсі вже фіксують «марсотруси», тут поки не йдеться.
Тому головна надія — орбітальні місії нового покоління. NASA готує апарат VERITAS із радаром високої роздільної здатності, а Європейське космічне агентство — місію EnVision: порівнявши нові знімки поверхні з даними Magellan тридцятирічної давнини, вчені зможуть напряму побачити, чи змінилися рифти й вулканічні райони. Якщо зміни знайдуться — це стане прямим доказом, що Венера жива геологічно.
Планета, що пішла іншим шляхом
Ширший контекст дослідження — давня загадка планетології. Венера і Земля майже близнюки: схожі за розміром, масою і часом формування. Але Земля отримала рухливі тектонічні плити, океани й придатний для життя клімат, а Венера — суцільну кору, задушливу вуглекислотну атмосферу та пекельний парниковий ефект.
Розуміння того, як саме працюють надра Венери — і чому тектоніка там не запустилася в земному вигляді, — допомагає відповісти на питання, від якого залежить і пошук життя за межами Сонячної системи: що саме робить планету придатною для життя, а що перетворює її на розпечену пустку. Схоже, відповідь ховається не в атмосфері, а глибоко під поверхнею.
Нагадаємо, космічні новини останніх тижнів не обмежуються далекими планетами: раніше ми писали, як китайський супутник Shijian-31 вийшов на унікальну орбіту, що дозволяє йому за 23 доби «оглянути» весь геостаціонарний пояс Землі.
