Досвідчені користувачі знають, що крім класичних комп’ютерів, де на материнській платі розташований лише один центральний процесор, є двопроцесорні ПК. У більшості випадків такі системи використовуються на серверах. Але чому б не оснащувати звичайні ПК двома процесорами, адже потужність, за ідеєю, має множитися? Так, так багато хто і вважає, але це помилка, яку ми розглянемо в подробицях.
Одне ядро і сервер
Двопроцесорні комп’ютери набули свого широкого поширення ще в ті часи, коли всі CPU мали лише одне фізичне ядро. Але така модель залишилася популярною для серверів, які працюють роками та працюють цілодобово.
Використання другого CPU на сервері дозволяє комп’ютеру обробляти більше з’єднань одночасно, адже до веб-сайту можуть підключатися десятки тисяч користувачів. Як правило, завдання веб-сервера прості та монотонні, особлива потужність не потрібна, а потрібний лише грамотний розподіл ресурсів.
Архітектура серверного процесора заточена під тривалу роботу і високу стійкість до відмови, тому два CPU на одному сервері в даному випадку вважається ефективною моделлю. Процесори в ньому не працюють на всю потужність, щоб уникнути непотрібного перегріву.
Проблеми з багатозадачністю
Але повернемося до звичайного комп’ютера — тут два процесори просто не потрібні. Справа в тому, що не весь софт вміє працювати з двома процесорами. Чого й гріха таїти — деякі програми та ігри з одним CPU коректно не вживаються і не завжди вірно використовують його ресурси. Нам часто зустрічалися програми, які замість 4 ядер використовували одне, займали його на 100% і сильно гальмували, хоча могли б розпаралелювати навантаження.
Збірка з 2-х потужних і сучасних процесорів дорога, споживає більше енергії, а результат практично не відчутний. Тому таких рішень майже немає. Зараз один процесор справляється з усіма завданнями, а якщо буде ще один такий? Сенс? Адже всі завдання для побутового ПК може потягнути один топовий процесор, навіть не напружуючись.
Так, на всім відомому китайському сайті можна замовити зв’язку материнська плата + пара серверних процесорів, які відпрацювали останні 6-10 років у якомусь дата-центрі, але це цілком безглузде рішення, яке не дасть приросту продуктивності у побутових завданнях.
То чи є сенс?
Сенс мати двопроцесорну збірку для домашнього ПК лише один — якщо користувач має завдання, які заточені саме під два процесори. В інших ситуаціях дана конструкція буде марною.
Насамкінець хочеться сказати, що розпаралелювання завдань під ядра або фізичні процесори завдання не з простих. Тому розробники не враховують таку можливість для звичайного користувача, адже їх (користувачів) дуже мало. А так, якщо пофантазувати, було б чудово: на одному процесорі у нас крутиться Windows, інший задіяний у грі чи відеоредакторі. Але на жаль — двопроцесорні ПК існують лише для специфічних завдань.
Побутовому ПК чи ноутбуку така технологія не потрібна. Якщо говорити простими словами, то уявимо собі автомобіль з двома двигунами. Машина на одному двигуні їде добре, а якщо і другий ще крутиться буде, то буде з цього толк? Ні, ну хіба що розглядати другу силову установку, як запасну ?
Принаймні до тих пір, поки людство не дійшло до стелі у техпроцесі виробництва CPU. Можливо, у майбутньому, коли ми упремося в глухий кут (не зможемо створити процесор потужніше), двопроцесорні ПК увійдуть у моду. Поживемо, побачимо, як то кажуть.
-
-
-
-
