На одній із центральних вулиць лондонського Сіті лежить великий шматок сірого вапняку неправильної форми та зі слідами ударів та обламаними краями. Уламок відносно невеликий — приблизно півметра на 30 см, видно, що колись він був частиною чогось більшого.
Це так званий London Stone – Лондонський камінь.
На вигляд він непоказний і схожий на те звичайне каміння, яким мостили дороги.
Але для лондонців це одна з головних міських легенд, овіяна міфами, забобонами. London Stone – один із символів британської столиці, англійці пов’язують його із самим духом міста.
Звідки взявся камінь?
З якими легендами він пов’язаний?
Чому його вважають за символ Лондона?
Непомітна пам’ятка
Лондонський камінь – одна з най непомітніших пам’яток. Не знаючи про нього, можна тисячу разів пройти поряд, не надаючи значення. Навіть зацікавлений турист не побачить у ньому нічого цікавого.
Ця звичайна сіра бруківка лежить у спеціально для неї побудованій ніші біля стіни на Кеннон-стріт 111, за вікторіанськими ґратами.
[tie_full_img]
Зрідка камінь виставляють у музеї, але потім знову повертають у нішу.
Раніше він знаходився прямо на дорозі, навпроти нинішнього розташування. Але в ХІХ столітті він уже став заважати руху і його перемістили до церкви Світіна.
Що ж особливого у звичайному камені?
Камінь історії
По-перше, камінь дуже давній. Згадки про нього у документах зустрічаються з часів короля Етельстану на початку X ст. Причому вже тоді про нього писали як про якийсь давній, звичний орієнтир.
Лондонці з давнини стали пов’язувати з каменем багато міських традицій. Щодо нього могли вказувати розташування будинків та територій.
Над каменем оголошувалися укази влади, укладалися договори та давалися клятви. У давнину мер міста складав над ним присягу і наприкінці вдаряв по каменю своїм жезлом. За дивним збігом навіть прізвище першого мера Лондона Генрі де Лондонстоуна перекладалося як лондонський камінь.
[tie_full_img]
Коли лондонці підняли бунт у 1450 році, їхній лідер Кейд публічно вдарив по каменю , оголошуючи себе новим господарем міста.
Ставлення лондонців до каменю таке трепетне, що коли церкву Світіна розбомбили у роки Другої світової, а камінь залишився цілим, то нові будинки будували довкола каменю, вбудовуючи нішу з ним усередину стіни.
Точно невідомо, звідки він узявся, але є щонайменше три зовсім дивовижні легенди про нього.
Троянська версія
Перша версія свідчить, що камінь прибув колись… із стародавньої Трої.
Лондонська легенда пов’язує основу міста з міфом про те, що після падіння Трої група на чолі з легендарним лідером — Брутом вирушила в невідомість. Бруту було видіння, в якому богиня Діана наказала йому плисти далеко за море, на нові острови. За легендою там жили жахливі велетні на чолі з Гогом і Магогом. Вихідці із Трої перемогли їх. І заснували місто. Діана наказала влаштувати собі святилище на пагорбі. І нібито камінь, привезений із Трої, став у ньому основою. Тому його називають ще каменем Брута.
Римська версія
Друга версія не така героїчна, але майже така ж давня.
[tie_full_img]
Відповідно до неї, місто під назвою Лондініум у 43 році н.е. заснували римляни. Поступово воно стало центром розвиненої та могутньої провінції. І камінь був частиною стели, від якої відраховувалися всі відстані та напрямки римських доріг на острові.
З цього погляду камінь був чимось подібним до центру цивілізації, нульового меридіана римської епохи.
Магічні версії
Прихильники ще однієї версії заявляють, що London Stone — це той камінь, з якого Артур витягнув свій меч. Нібито магічні властивості каменю були відомі британським окультистам і вони завжди намагалися селитися поблизу.
Версія на кшталт фентезі свідчить, що Лондон був ще до… Всесвітнього потопу. І камінь – єдине, що залишалося над водою.
Незважаючи на різноманітність пояснень походження каменю, ясно одне: для лондонців він завжди символізував те, що їхнє місто дуже давнє, містичне і є центром цивілізації туманного Альбіону.
Місцеве повір’я говорить: «Поки камінь Брута цілий, Лондон процвітатиме!».
