Попри численні погрози від влади покарати ритейлерів, що завищують ціни, деякі магазини все ще намагаються заробити на війні. Найчастіше націнками грішать невеличкі торгові точки, що знаходяться на віддалі від обласних центрів. Натомість у великих супермаркетах такі випадки фіксують вкрай рідко. Чи є у торговців реальні причини підвищувати ціни на продукти та чи будуть карати тих, хто продає товари із націнкою?
Перш за все варто зазначити, що в Україні в період воєнного стану діє закон, згідно з яким держава регулює ціни на низку так званих соціальних продуктів. До таких товарів входить:
- мука вищого сорту;
- батон та житньо-пшеничний хліб;
- молоко 2,5% жирності;
- тушки курячі;
- яйця курячі категорії С1;
- соняшникова олія.
На всі продукти з цього переліку торгова націнка повинна становити не більше 10%.
Також згідно з постановою Кабміну №223 військові адміністрації областей, Національна поліція та Держпродспоживслужба контролюють рівець цін ще низки товарів, наприклад свинини, гречки, овочів, цукру та інших першочергових для громадян продуктів. Що ж стосується решти товарів – на них торговці по суті можуть виставляти будь-які ціни.
Однак попри заяви владних структур про прирівнювання продавців, які завищують ціни у воєнний час, до мародерів, юридично за неправильні цінники передбачене доволі м’яке покарання. Тож навіть якщо магазин завищив вартість наприклад хліба, його всього лише оштрафують. Штраф у більшості випадків буде становити подвоєну суму прибутку, отриманого за рахунок націнки.
При цьому експерти зазначають, що завищення цін переважно є ініціативою самого власника магазину, а не економічно обгрунтованим рішенням. Адже наразі в україні немає дефіциту продуктів через тимчасове обмеження експорту. Після зауваження від контролюючих органів недобропорядні торговці зазвичай повертають ціни до нормального рівня.
-
-
-
-
