В історії зустрічалися парадоксальні заборони та рішення, які не тільки не виправдалися, а й зустріли бурхливий опір населення.
Саме так і склалася історія із забороною на нарізку хліба в США у 1943 році. Раптом влада стала карати великими штрафами виробників, які сміють продавати його вже порізаним і упакованим. Американці мало не збунтувалися — адже це на той момент уже стало традицією їхньої кухні: сендвічі, тости, сніданки дітям до школи та чоловікам на роботу — все вимагало нарізаного хліба.
Але чому влада раптово заборонила його різати? Яку мету ставив американський уряд? До чого призвела поява такої дивної заборони?
Улюблений винахід американців
Легенда розповідає, що Отто Фредеріка Роведдера, ювеліра та винахідника-аматора зі штату Міссурі постійно пилила дружина, невдоволена необхідністю постійно різати хліб недостатньо гострим ножем.
Роведдер поставив за мету сконструювати машину для того, щоб хліб на продаж надходив уже нарізаним. До справи він підійшов з усією ретельністю, навіть дав оголошення в газеті, щоб з’ясувати у домогосподарок оптимальну товщину скибочки. На його подив, у відповідь надійшло понад 30 тисяч листів. Роведдер зрозумів, що його машину приймуть із захватом.
Шляхом довгих спроб і помилок непрофесійний інженер все ж таки впорався із завданням і навіть придумав спосіб, щоб скибочки не розвалювалися, а буханець можна було загорнути в папір цілком. У 1928 році патент Роведдера був зареєстрований.
Американські домогосподарки були в захваті .
У США довго була в ходіприказка : це найкраща річ, після винаходу нарізаного хліба. Так реагували на справді вдалі ідеї, порівнюючи їх із машиною Роведдера.
Не різати!
Але 18 січня 1943 року влада США ввела заборону на продаж хліба у нарізці.
Власникам магазинів, які виставили такий продукт на прилавки, та виробникам загрожували неабиякі штрафи.
Відстрочку в 60 днів влада надала лише великим готелям, ресторанам та залізниці. Але їх зобов’язували поступово перейти на не нарізаний хліб.
В авторстві не зізналися
За допомогою такого дивного ходу влада намагалася боротися з інфляцією.
В умовах Другої світової війни у США зростали ціни на хліб та інші продукти. Уряд шукав способи, щоб загальмувати зростаючу інфляцію. Тоді й надійшла пропозиція не різати хліб. Як причини називали дорожнечу використання машин нарізки, а також подвійну кількість пакувального паперу, яка була потрібна, щоб загортати нарізані буханці. Скоротивши витрати виробника за цими статтями, влада зобов’язувала їх до стримування ціни на кінцевий продукт.
У суспільстві зчинилася хвиля невдоволення. Американці обурювалися, що їх позбавили звичної зручності. Булочники писали владі, що вони втрачають до 10% продажів, оскільки цілі буханці купують гірше.
Одна домогосподарка написала відкритий лист у велику газету, де повідомляла, що їй доводиться витрачати час на нарізку хліба. Адже багатьом жінкам довелося почати працювати – чоловіки на фронті. До того ж вона скаржилася, що в умовах війни купити та якісно наточити добрий ніж неможливо. Жінка заявляла, що влада змушує американців витрачати час та гроші, яких їм і так не вистачає.
Обурення було таким сильним, що ніхто з комітету, який запропонував заборону, не ризикнув зізнатися у його авторстві.
Різати!
Точку в історії поставив факт, що великий виробник Еміль Фінк, який голосував за заборону, сам погорів на постачанні нарізаного хліба.
8 березня 1943 року газети вийшли ззаголовками : Пальці господарок у безпеці, хліб будуть знову продавати нарізаним!
