Ще в 20-ті роки XX століття радянські вчені почали свої дослідження в галузі ядерної фізики, а незадовго до початку Великої Вітчизняної прийшла думка використати атомну енергію у військових цілях. Перші випробування за участю бомби РДС-1 датовані 29 серпня 1949, але найцікавішими результатами можна вважати бойові випробування, при яких з літака була скинута РДС-3.
Змінився як спосіб доставки зброї до мети, так і начинка – вперше використали комбінований заряд. Якщо раніше радянські вчені наполягали на використанні виключно надчистого плутонію, то в РДС-3 плутоній та уран було закладено із співвідношення 1:3.
Ідея комбінованої начинки спала на думку фізикам Євгену Забабахіну та Давиду Франк-Каменецькому, але в науковому середовищі однозначного схвалення не викликала – керівник радянського проекту ядерної бомби Юлій Харитон зовсім вважав, що різниця в критичних масах матеріалів не дозволить статися ланцюгової реакції та вибуху.
Але все пройшло як по маслу, і РДС-3 рвонула так, як попереднім двом ітераціям і не снилося. О 7-й ранку 18 жовтня 1951 року в небо злетів Ту-4, на борту якого розташовувалася атомна бомба. На висоті десять кілометрів екіпаж отримав сигнал із Землі і випустив снаряд на Семипалатинському полігоні.
Екіпажу не дозволяли знімати захисне спорядження до проходження повного обстеження на радіацію. Один з льотчиків, Борис Давидов, залишив такі спогади про свій страшний досвід.
Спочатку відчули дуже яскравий спалах, потім прийшла перша сильна ударна хвиля, потім друга — трохи слабша і ще слабкіша третя. Стрілки приладів стали обертатися, у кабіні з’явився пил, хоч перед польотом його ретельно прибрали. Візуально спостерігав за розвитком хмари: шлейф від вибуху швидко піднявся на висоту польоту, утворився і почав розростатися гриб. Кольори його були найрізноманітніші. Весь світ, все навколишнє сприймалося по-іншому — наче я все це побачив наново
Борис Давидов, льотчик
Подивіться відеозапис того самого вибуху. Жахливе і водночас чарівне видовище.
https://youtu.be/NQgGwjSG35U
