Так, дехто робить це добровільно. Більше того, багато фахівців упевнені, що в міру розвитку електронних технологій чіпування ставатиме дедалі популярнішим. Але навіщо?
Спочатку про найголовніше — про чіпи. Це зовсім не мікросхеми з ніжками, якими їх часто уявляють любителі фантастики. Найчастіше це маленька капсула розміром 2х12 мм, покрита біологічно нейтральним склом.
Матеріал оболонки сумісний із людськими тканинами, тому використання мікрочіпу зазвичай не супроводжується запаленням. Таке скло давно використовується в медицині: і в стоматології, і в хірургії. Сам чіп не оснащений акумулятором – він живиться за рахунок зовнішніх пристроїв. Будь-який девайс, що зчитує, створює електромагнітне поле, яке «запитує» RFID-чіп. У пристрої може зберігатися невеликий обсяг інформації. Саме тому сьогодні активно чіпують тварин — щоб легко знайти господаря, якщо вихованець втече.
Більшість мікрочіпів працюють завдяки технології RFID (радіочастотна ідентифікація). Причому сам імплант виступає в ролі мітки: він не може обробляти інформацію, що надходить, а лише передає пристрою, який вже її зчитує. У 1998 році вперше впровадили під шкіру людини чіп, який використовує RFID-технологію.
Британський вчений Кевін Уорік вживив свій пристрій у руку і проходив з ним 9 діб. За допомогою чіпа він дистанційно відкривав автоматичні замки, викликав ліфт – робив прості маніпуляції з нашого повсякденного життя. Вчений досі працює над створенням досконалого мікрочіпу. Кевін обіцяє, що наступна його розробка дозволить нам передавати один одному думки, не говорячи!
Існують ще й NFC-чіпи, що використовуються для безконтактних платежів. З їх допомогою можна також знімати блокування екрану гаджетів. NFC-мікрочіпи також підтримують і RFID-технологію. На жаль, радіус спрацьовування імпланту дуже невеликий. Часто доводиться сканувати область кілька разів. Це найпоширеніша проблема, з якою стикаються майже всі «кіборги».
Деякі мікрочіпи оснащені світлодіодами, які просвічуються крізь шкіру. Виглядає це ефектно.
Навіщо люди чіпують себе сьогодні?
Багато хто досі бояться чіпування як вогню. Думають, що будуть світитися у темряві, роздавати Wi-Fi та визначатися bluetooth-пристроями. Реально ж чіпування абсолютно безпечне. До того ж процедура оборотна: ви будь-якої миті можете витягти чіп, записавшись на прийом до хірурга.
Основна функція вживлюваних чіпів сьогодні – це авторизація різного роду. Сюди можна віднести безліч дій: зняття блокування з гаджетів, відкриття дверей домофону, гаража, використання карти для проїзду в громадському транспорті та ін.
Де ще чіпування може бути корисним?
- У медицині давно просувалась технологія RFID. Ще у 2007 році медична асоціація США заявляла, що радіочастотні мікросхеми можуть надати велику допомогу лікарям. Непритомний пацієнт не розповість, яка в нього група крові і чи є алергія на конкретні препарати. Цю інформацію легко помістив би мікрочіп. Виходить, RFID-мітка під шкірою може бути в ролі медичної карти.
- У сучасному спорті повсюдно розгораються допінг-скандали. Заборонені препарати дедалі частіше знаходять у крові спортсменів. Хтось вживає їх із злого наміру, а хтось — через незнання. В 2017 році Майк Міллер, директор Всесвітньої асоціації олімпійців, запропонував за допомогою RFID-чіпів боротися з нечесними спортсменами.
- Використання мікрочіпа під шкіру злочинця суттєво полегшило б завдання стеження за ним. Також чіпи з підтримкою GPS допомогли б у пошуку зниклих безвісти людей або тих, хто себе не контролює (наприклад, у світі вже понад 50 млн. людей, які страждають від деменції). Проте є й зворотний бік медалі: це порушення права на свободу — будь-хто, хто має доступ до GPS-даних, легко зможе знайти людину і порушити її спокій.
Скільки коштує чіпувати себе і де проводять подібні операції?
Вартість сучасного мікрочіпа – близько 2000-2500 гривень. Пристрій за таку ціну найчастіше містить RFID-мітку, і технологію NFC. Є, звичайно, імпланти дорожчі – за 5 000 і навіть за 25 000 гривень. Дорогі мікрочіпи частіше представлені цілим комплексом пристроїв: мікросхемою, що впроваджується, детектором для налаштування, засобами по догляду за раною та інжектором для вживлення. У деяких комплектах іде мікрочіп для вимірювання температури тіла. Його впроваджують у область біля пахви: з боку плеча чи спини. Сьогодні, в умовах пандемії COVID-19, такий термометр може бути дуже корисним.
Сама процедура імплантації буде коштувати від 400 до 800 грн. Її проводять у медичних центрах та у пірсинг-салонах. Найпоширеніше місце для встановлення імпланта – область між вказівним та великим пальцем на руці. Із зовнішнього боку.
Сама процедура абсолютно безболісна, проте ми все одно рекомендуємо проконсультуватися з лікарем. Іноді люди стикаються з відторгненням мікрочіпа з боку організму, і найкраще бути заздалегідь готовим до цього. У перший день зазвичай відзначається припухлість та невеликий набряк. Однак на наступну добу все проходить, і чіп легко проглядається із зовнішнього боку — достатньо лише трохи розтягнути шкіру навколо нього.
Чому не рекомендується встановлювати мікрочіп самостійно? Область між великим і вказівним пальцем хоч і ідеально підходить для цієї процедури, проте ризик зачепити нерв, потрапити в судину або пошкодити сухожилля все одно залишається. Краще довірити цю справу фахівцям.
Епоха масового чіпування ще не настала. В Україні, судячи з офіційних даних, носять під шкірою чіп менше ніж 300 осіб. Народ з побоюванням дивиться на цю процедуру і поки що не готовий вступати до лав «кіборгів». Однак ми сподіваємося, що після прочитання цієї статті, ви будете набагато простіше ставитися до чіпування і не розділятимете погляди прихильників теорії всесвітньої змови.
-
-
-
-
