Життя гладіаторів у Стародавньому Римі було дуже коротким і жорстоким. Зазвичай гладіатори були простими рабами, яких змушували боротися один з одним та хижими тваринами на потіху публіці, заради малоймовірної можливості здобути свободу.
Іноді гладіаторами ставали вільні люди за власним бажанням. Вони мріяли вийти на арену і ризикнути життям, оскільки для багатьох досвідчених солдатів або колишніх гладіаторів і рабів – це була єдина можливість спробувати швидко заробити багато грошей, при цьому зробивши собі гучне ім’я.
Навколо гладіаторських шоу та битв на аренах був побудований справжній та неймовірно прибутковий бізнес. Проте, ви напевно навіть не уявляли, що продавати піт і кров гладіаторів багатим жінкам – було таким самим окремим видом прибуткового бізнесу, особливо для власників арен і гладіаторських шкіл, яким належали окремі популярні гладіатори! Піт найпопулярніших гладіаторів продавався за ціною рівною вартості кількох міцних рабів.
То навіщо багатим жінкам потрібен був піт гладіаторів? Зараз докладніше про все ми розповімо у нашій новій статті.
Жінки всіх соціальних класів любили гладіаторів
Гладіатори були рок-зірками свого часу. Римські жінки любили гладіаторів. Вони шалено закохувалися в цих лютих воїнів, які виплескували всю свою мужність під час боїв на римських аренах. Багато дівчат навіть малювали графіті на стінах міст, зізнаючись у вічній любові до улюблених гладіаторів.
Багаті жінки, щоб набути унікального романтичного досвіду, навіть були готові заплатити величезні суми грошей ланісту (власнику гладіаторської школи), щоб ближче познайомитися зі своїм фаворитом / улюбленим гладіатором.
І це було не рідкістю навіть серед жінок, які перебувають на самій верхівці римського суспільства. Наприклад, Фаустина Молодша (120 – 175 рр.), дружина імператора Марка Аврелія, закохалася у відомого гладіатора, який вважався непереможеним, був молодий і дуже гарний собою. Ходили чутки, що саме цей гладіатор був справжнім батьком сина Фустіни та Аврелія.
Також історикам добре відомо, що Валерія Мессаліна (бл. 17 – 48 рр.), третя дружина імператора Клавдія, мала величезну кількість зв’язків з різними гладіаторами. Якось у самому розпалі гладіаторської битви, вона публічно втрутилася і зупинила бій, щоб врятувати життя переможеного гладіатора (свого коханця) від вірної смерті.
То навіщо багаті жінки купували піт відомих гладіаторів?
Кадр із телесеріалу “Спартак: Кров і пісок”
Нерідко бруд, кров і піт, зібрані зі шкіри великих гладіаторів, збиралися за допомогою інструмента, званого стригілом і поміщалися у спеціальні флакони. Потім ці флакони продавалися поза ареною, і основними покупцями цих флаконів були багаті римські жінки. Проте гладіаторський піт вони купували не просто як предмет колекціонування.
Жінки вірили, що прикраси, піт і кров гладіаторів були здатні посилити їхнє фізичне та статеве здоров’я, а також зробить їх майбутніх дітей такими ж міцними та сильними.
Тому купуючи флакони з потом мужнього гладіатора, вони використовували цей інгредієнт як добавку для крему, щоб покращити колір та здоров’я своєї шкіри. Часто цей піт змішували з оливковою олією для досягнення кращої консистенції та додавали у свою повсякденну косметику. Також римлянки твердо вірили, що піт гладіаторів є ефективним афродизіаком, здатним зробити їх набагато привабливішим для протилежної статі.
Але жінки купували не тільки піт, як ми вже сказали, а й різні види зброї, якою могли бути вражені гладіатори. Наприклад, в день весілля деякі римські нареченої розділяли проділи свого волосся залізним наконечником списа з плямами крові, яким був убитий відомий гладіатор. Вважалося, що це приносило успіх у шлюбі.
Кров гладіаторів також була популярним товаром, особливо серед вагітних жінок. Вони змішували кров з вином або виноградним соком перед вживанням, оскільки щиро вірили, що це дозволить їх дитині набути міцне здоров’я, силу і дух непереможеного гладіатора.
