Таємницю дивного об’єкта, виявленого на орбіті Землі, намагаються розгадати вже понад 20 років.
20 листопада 1959 з американської військово-повітряної бази Ванденберг був запущений космічний апарат Discoverer-8. У рамках цієї програми американці запускали на орбіту супутники-шпигуни для стеження за СРСР. Але цього дня щось пішло не так. Накладка, що відбулася вже на орбіті, можливо, призвела до виникнення однієї з найтаємничіших теорій змов сучасності.
Народження Чорного лицаря
Наприкінці 19 століття відомий учений Нікола Тесла побудував у Колорадо-Спрінгс особливий пристрій для досліджень бездротового зв’язку. В 1899 році йому вдалося отримати сигнал, як він вважав, з космосу. Тесла вірив у існування позаземного життя і через двадцять п’ять років після цієї події повідомив в одному з інтерв’ю, що отриманий сигнал, можливо, був з Марса.
Нікола Тесла у лабораторії.
Через кілька років після інтерв’ю Тесли норвезькому інженеру-радіоаматору вдалося отримати інший сигнал. Він був такий незвичайний, що більше року норвежець нікому не говорив про його існування, боячись бути осміяним. Пізніше феномен відлуння довгої затримки, або світового відлуння, був експериментально підтверджений, проте це явище досі не набуло конкретного пояснення.
Через приблизно 50 років після відкриття цього ефекту пояснити його спробував шотландець Дункан Лунан, який припустив, що норвежцю вдалося зафіксувати сигнал від штучного зонда інопланетного походження, що знаходиться в так званій точці Лагранжа між Землею і Місяцем та транслює позаземні послання з певною циклічністю.
При цьому ще в 50-ті роки колишній американський морський льотчик Дональд Кейхоу, який став одним з перших популяризаторів НЛО, робив публічні заяви про те, що ВПС США відомо про перебування на земній орбіті щонайменше двох штучних супутників. Але жодна країна на той час не володіла подібними технологіями, перший штучний супутник був запущений СРСР лише через кілька років.
Дональд Кейхоу.
У 1963 році з’явилася легенда про те, що американський космонавт Гордон Купер під час орбітального польоту на Меркурії-9 нібито бачив невідомий об’єкт на орбіті Землі, що відрізнявся зеленим світінням.
Всі ці історії, які з’являлися у різний час, не мали стосунку один до одного доти, доки в 1998 році космонавти не сфотографували на земній орбіті незвичайний предмет. Чорно-сріблястий об’єкт, зображений на фотографії, виглядав як корабель прибульців з сучасної наукової фантастики і отримав у засобах масової інформації назву Чорний лицар. З моменту виникнення всі розрізнені історії про штучні супутники і таємничі космічні сигнали склалися в одну струнку конспірологічну теорію.
Інопланетний зонд
Можливо, найпопулярнішою з таких теорій, яка пояснюють походження цього об’єкта, є інопланетна. Згідно з нею, Чорний лицар — це позаземний зонд, або супутник, залишений позаземною цивілізацією на орбіті Землі для стеження за життям жителів планети. За іншою версією, зонд необхідний не для стеження, а для зв’язку з землянами. Іноді він передає радіосигнали. Саме про цей сигнал говорив Тесла, саме ці сигнали пояснюють світове відлуння, зафіксоване пізніше норвезьким інженером. Про цей об’єкт говорили незалежно один від одного Лунан і Кейхоу, саме його бачив під час свого польоту космонавт Гордон Купер.
Так усі ці історії, розкидані в часі та просторі, несподівано здобули спорідненість у рамках однієї теорії.
Спростування скептиків
При цьому досить швидко було встановлено, що більшу частину цих історій, навіть з натяжкою, не можна приписати Чорному лицарю. Тесла дійсно зафіксував сигнал з космосу в 1899 році, але зараз вважається, що він виходив від пульсара. Існування пульсарів було відоме науці на той час, їх відкрили лише наприкінці 60-х, тому сигнал Тесли тривалий час не мав пояснення.
Кейхоу під час своїх гучних заяв про супутники рекламував вихід нової книги про невідомі об’єкти, тому всіма силами намагався привернути увагу громадськості. До того ж він не надав жодних доведених фактів своїм словам.
Лунан майже відразу відмовився від своєї теорії, повідомивши, що неправильно трактував наявні в нього дані, і попросив всіх читачів не сприймати її всерйоз.
Гордон Купер дійсно неодноразово повідомляв у своїх інтерв’ю, що кілька разів спостерігав невідомі літаючі об’єкти. Але він заявляв, що це було тоді, коли він ще був льотчиком. Купер присягався, що ніколи не бачив НЛО, будучи космонавтом, і не спостерігав жодних об’єктів на орбіті під час польоту Меркурія-9.
Фото © NASA / Interim Archives / Getty Images
Єдиний момент, який гіпотетично можна було б співвіднести з Чорним лицарем, це ефект відлуння довгої затримки, який до теперішнього часу абсолютно не пояснений сучасною наукою. Для його роз’яснення висунуто кілька десятків припущень, серед яких і версія позаземного зонда. Але особливою популярністю в сучасних дослідників вона користується.
Втрачена ковдра
Один із найвідоміших у світі істориків астронавтики — Джеймс Оберг — неодноразово говорив, що Чорним лицарем, зафіксованим на фотографії, є космічна ковдра, яку використовували американські космонавти при виході у відкритий космос. Такі ковдри спочатку були розроблені НАСА в 1964 році для зменшення тепловтрат людського тіла при роботі за межами корабля.
Щонайменше один випадок втрати такої ковдри достовірно підтверджено. У грудні 1998 року американський шатл доставив команду астронавтів, які мали стикувати американський модуль з російським. Роботи проводились у рамках створення МКС.
Фото © NASA
У процесі робіт американські астронавти Джеррі Росс та Джеймс Ньюман втратили космічну ковдру. Вони мали закріпити її на стикувальному вузлі для термоізоляції. Ковдра чорно-сріблястого кольору, в стані падіння, набувала незвичайних форм. Космонавти зробили цілу серію знімків цієї ковдри на фоні Землі. Пізніше один із цих знімків і стали видавати за Чорного лицаря.
Втрачена капсула
Втім, є й інша версія. Згідно з нею, Чорний лицар насправді є втраченою капсулою космічного апарату Discoverer-8, відправленого на орбіту у листопаді 1959 року. Ці апарати запускалися у межах секретної американської військової програми стеження за СРСР. Технології того часу не дозволяли передавати фото з апарату крім як у спеціальних капсулах, що спускаються, які потім перехоплював у заздалегідь визначених координатах літак JC-130.
Декілька запусків у рамках програми Discoverer пройшли вдало. Однак із запуском 20 листопада відбулася накладка. Камера з фотоплівкою була вислана на планету Земля в капсулі, але через проблеми в системі скидання вона так і не досягла Землі. Саме цей об’єкт багато хто і вважає за Чорного лицаря.
Версія зі втраченою ковдрою в даний час залишається ще більш популярною. Але жодна з двох цих версій не суперечить твердженням НАСА, яке точно класифікує Чорного лицаря як космічне сміття.
Втім, як це часто буває, незважаючи на всі спростування та гіпотези, достатньо і тих, хто вважає Чорного лицаря орбітальним сміттям, і тих, хто як і раніше вірить у його неземне походження.
