Любителі астрономії та старшокласники чудово пам’ятають, як розташовуються планети в Сонячній системі, і легко назвуть їх – хоч від Меркурія до Нептуна, хоч у зворотному порядку. Однак цю картинку не можна назвати вічною та незмінною. Вісім об’єктів у ній було далеко не завжди. Деякі астрономи вважають, що у нашому куточку космосу колись була дев’ята планета. Це, до речі, не Плутон, який все ще перебуває на своєму колишньому місці.
Нещодавно було висунуто припущення, що маса дев’ятої планети була порівнянна із земною чи марсіанською. Для довідки: у Плутона цей показник у десятки разів менший, і саме тому він був позбавлений почесного права іменуватися планетою. Нагадаємо, що його зниження у класі відбулося у 2006 році. Йдеться, до речі, не про гіпотетичну «Планету Х», про існування якої останніми роками бурхливо сперечаються астрономи.
У цьому випадку обговорюється об’єкт, що знаходиться в Поясі Койпера і впливає на траєкторії небесних тіл меншого розміру, що мають звичай забиратися в далекі межі Сонячної системи. Комп’ютерні симуляції показали, що він справді може там розташовуватися. Однак ця планета повинна бути досить великою, приблизно в десять разів масивнішою за Землю.
Небесне тіло, про яке йтиметься сьогодні, було вперше згадано у відповідній літературі зовсім недавно. В 2021 році вчені, які представляють університети Британської Колумбії та Арізони, опублікували статтю, в якій припустили, що мільярди років тому в зовнішній частині Сонячної системи розташовувалась щонайменше одна планета розміром з Марс.
Як вчені дійшли такого неординарного висновку?
Замислитись їх змусила якась нелогічність у дислокації нинішніх планет. У зовнішній частині нашої зіркової системи розташовуються газові гіганти, а саме Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун. Усередині них, як вважається, знаходяться величезні ядра, що складаються з каменю. Відразу за ними ми бачимо розсип карликових планет на чолі із згаданим Плутоном. Проте між цими групами немає небесних тіл проміжної маси.
Цей розклад здався малоймовірним астрономам, тому вони перевірили свою гіпотезу за допомогою комп’ютерних симуляцій. Попередні розрахунки цього говорили про те, що газові гіганти в далекому минулому розташовувалися інакше. Їх орбіти змінювалися зі зростанням цих об’єктів і гравітаційної взаємодії один з одним. Так, наприклад, Юпітер наблизився до Сонця, тоді як орбіти решти трьох відсунулися від зірки. Однак жодна симуляція не могла пояснити, як у Поясі Койпера виявилося стільки небесних тіл, які, якщо судити за складом, сформувалися набагато ближче до Сонця.
Автори цікавого для нас дослідження задіяли у своїх симуляціях ранньої Сонячної системи від однієї до декількох планет розміром з Марс, і отримали в результаті практично ту саму картину, яку ми бачимо сьогодні.
Пояс Койпера.
Втім, і самі вчені, і їхні колеги чудово розуміють, що без незаперечних речових доказів подібні розрахунки залишаються лише голою теорією, що не викликає особливої довіри зацікавлених сторін, у тому числі звичайних любителів астрономії. І з цим можуть виникнути величезні проблеми. Планету земного типу, що знаходиться далі за орбіту Нептуна, за допомогою сучасних методів спостереження знайти буде неймовірно складно. Власного світла вона не випромінює, сонячного мало відбиває, зоряний не викривляє.
Більшість об’єктів, що знаходяться в поясі Койпера, рухаються еліптичною орбітою. Якщо планета підпорядковується цьому правилу, то більшу частину часу вона проводитиме на великій відстані від земного спостерігача.
Велика також ймовірність, що ця блудна донька Сонячної системи нині взагалі не обертається довкола нашої зірки. Приблизно в половині симульованих сценаріїв планети розміром з Марс виганялися в міжзоряний простір. Це означало б, що незаперечний речовий доказ описаної сьогодні гіпотези залишив Сонячну систему мільярди років тому, і виявити його не вдасться при всьому бажанні.
Втім, зневірятися в жодному разі не варто. Відповісти на цю, а також решту загадок космосу можна лише одним способом: продовжуючи наполегливо працювати. Потрібно будувати обсерваторії та телескопи, проводити комп’ютерні симуляції, вивчати Всесвіт. Підказки там рано чи пізно знайдуться.
