Наша Земля ніби ідеально створена, щоби на ній з’явилося життя. Судіть самі:
Ми знаходимося в зоні «Золотоволоски». Так астрофізики називають зони, що знаходяться на ідеальній відстані від своєї зірки. Відстань від Сонця – рівно настільки, щоб з’явилася товща води в рідкому стані.
Могутнє магнітне поле. Щоб блокувати сонячний вітер, який знищує атмосферу планет. І космічну радіацію, яка спалює все живе.
Вода. Кисень і водень є досить поширеними в космосі елементами. На нашій планеті опинилися у потрібній пропорції.
Тверда основа. Багато з відомих нам планет Сонячної системи та екзопланет належать до газових гігантів. Складні форми життя на них, мабуть, є неможливі.
Більше не треба! Земля має дуже вдалий розмір і щільність. Цього достатньо, щоб утримати атмосферу (інакше її одразу здує сонячним вітром, як на маленьких Меркурії та Місяці). Але при цьому і не надто важка.
Будь-які надлишки гравітації ускладнюють розвиток життя. Не кажучи вже про людей. Якщо збільшити гравітацію, скажімо, вдвічі, про космічні польоти ми можемо забути довгі роки. Розвинути першу космічну швидкість та вилетіти на орбіту стане для нас дуже складним завданням.
Супутник Місяць. Немаленький, але й не дуже великий. Рівно такий, який потрібен, щоб грамотно перемішувати речовину Землі з допомогою приливних сил.
Стабільність клімату Це дуже важлива умова виникнення складних форм життя. Клімат має бути стабільним, без різких перепадів між сонячним днем та вночі. На інших планетах перепади температур можуть сягати сотень градусів. Звісно, до такого не адаптується жоден живий організм.
Нахил осі Землі трохи більше 23 градусів. Це забезпечує м’яку зміну пір року.
Сонце – адекватна зірка із помірною активністю спалахів. Сонце – типова середня зірка. Але навіть такі іноді видають більше спалахів. Якби активність Сонця була вищою, спалахів було б більше – це пошкодило б життя Землі.
Земля обертається бездоганно. В добі, як відомо, 24 години. Іноді ми хочемо, щоб було набагато більше – наприклад, 48 годин. Для наших справ, можливо, це і логічно, а для життя на Землі – у жодному разі.
Земля забезпечує ідеальну зміну дня та ночі, коли перепади температур становлять у середньому лише 15 градусів. Досягається це обертанням – не дуже повільним та не дуже швидким.
Немає поряд надмасивних тіл. Якби замість Венери обертався монстр типу Юпітера – Землі довелося б складно. Про стабільну орбіту довелося б забути. Саме тому між Марсом та Юпітером – пояс астероїдів, а не чергова планета. Речовина просто не змогла зібратися на єдину планету.
З іншого боку, Юпітер знаходиться там, де повинен. Він збирає небезпечні метеорити та комети. Відводить їх від Землі за рахунок гравітації.
Біолог з Університету прикладних наук Ван Холла Ларенштейна (Нідерланди) Ян Фріскус кинув цинічну фразу:
“Це не Земля ідеальна для життя. Це життя ідеальне для Землі! Земля не забезпечує нас усім необхідним нашому житті. Умови могли б бути і ще кращими.
А є, наприклад, підводні вулкани. Максимально погані умови для людини. Але екстремофіли – мікроорганізми, які вміють виживати в суворих умовах без кисню, при наднизьких/високих температурах та тиску – почуваються там чудово. Тому що адаптувалися до цих умов.
Були б умови на землі інші – адаптувалися б і до них”.
Насправді питання відкрите. Гіпотетично біологи не можуть скласти модель складного життя без води у потрібній кількості. Розглядаються такі замінники, як аміак чи кремнієві форми життя.
Але поки їх не знайшли – Земля, дійсно, виглядає, як планета, що ідеально з’явилася, для виникнення життя.
