Дослідники припустили, як з’явився Меркурій та чому його так складно вивчати

Середня відстань від Сонця до Меркурія 58 мільйонів кілометрів. Ця маленька і “нещасна” планета більше всіх переносила постійне сяйво Сонця протягом мільярдів років.

Меркурій рухається по еліптичній орбіті, а значить у нього є перигелій і афелій. Мінімальна відстань від Меркурія до Сонця 46 мільйонів кілометрів, а максимальна 70 млн. км. Через це температура тут може підніматися до 430 градусів за Цельсієм (вдень), а опускатися до -170 градусів.

Як Меркурій обертається навколо своєї осі (по цифрам 1-6)

Меркурій, на три оберти навколо осі, робить два оберти навколо Сонця. Таке явище називається спін-орбітальним резонансом. А це означає, що його день удвічі довший за рік.

Якби ви йшли по поверхні Меркурія зі швидкістю 3 кілометри на годину, то Сонце для вас перебувало б завжди в одній точці. А якби почали свій похід вночі, то на жаль, вас чекала б вічна темрява

Меркурій є найбільш маловивченою планетою в Сонячній системі, принаймні, якщо брати до уваги планети земного типу. Адже, щоб дістатися до найближчої до Сонця планети, та й ще з такою незвичайною орбітою, потрібно подолати дуже багато труднощів.

Летіти безпосередньо до Меркурія недоцільно. Нам потрібно летіти по складній траєкторії, перелітаючи від однієї планети до іншої тим самим вповільнюючись за допомогою гравітації масивних тіл. Так, апарат Messenger запущений в 2004 році, подолав один виток навколо Землі, два навколо Венери і три навколо Меркурія, поступово сповільнюючись. На його маршрут пішло 7 років після яких він успішно прибув на орбіту.

Головна мета космічного апарату Messenger – створення карти поверхні. Він почав розкривати таємниці найбільш густо покритої кратерами планети з недоступними раніше деталями.

Рівнина Жари від міжпланетної станції Messenger

За допомогою Messenger вдалося не тільки скласти найдетальнішу карту, але і ще вловити ледь помітні зміни в його траєкторії по орбіті Меркурія. Це дозволило скласти нам гравітаційну карту планети. Завдяки іншим інструментам, ми змогли дізнатися більш детальну інформацію про обертання Меркурія навколо своєї осі. Об’єднавши всі отримані дані, вчені змогли скласти модель планети в поперечному перерізі і побачити з чого вона складається.

АМС Messenger підлітає до Меркурія в поданні художника

Тоді все наукове співтовариство було дуже здивовано. Виявилося, що ядро ​​Меркурія займає приблизно 85% його обсягу. Начебто, в далекому минулому, вся порода з поверхні зникла.

Апарат Messenger дав нам зрозуміти, що на Меркурії існують деякі хімічні елементи в істотних кількостях, хоча вчені сумнівалися, що таке можливо на такій близькій відстані до Сонця. З’ясувалося, що на Меркурії є сірка (від 1 до 4%) і калій (від 0.03 до 0.24%).

Чому таке здавалося неможливим? Справа в тому, що ці елементи відносяться до летючих і вони легко випаровуються. Зазвичай, високу концентрацію цих елементів можна знайти в більш холодних куточках Сонячної системи. Дане відкриття ставить в тупик і змушує переглянути теорії утворення цієї планети.

Поверхня Меркурія мільярди років тому в поданні художника

Навіть через мільйони років після утворення Меркурія, він все ще залишався неймовірно спекотним місцем. Згодом він остигав, утворюючи кору. Ця кора в майбутньому збагатилася летючими елементами, які виходили з внутрішньої частини планети. Але таке могло статися тільки якщо Меркурій (в минулому) знаходився на 170 мільйонів кілометрів далі від Сонця.

4.5 мільярда років тому, протопланета Меркурій, ймовірно, зіткнулася з іншою протопланетою по дотичній. Після чого, Меркурій розгубив значну частину своєї кори і мантії, і відправився ближче до Сонця отримавши свою еліптичну орбіту, яку ми бачимо сьогодні.

В результаті цього зіткнення, можливо, утворилася Венера.

Зіткнення протопланети (можливо Марса) з протопланетою Меркурій в поданні художника

Цій теорії можна було б довіряти, якщо уявити, що удар був дуже точним, щоб не випарувати всі летючі речовини. Адже зазвичай при зіткненні, планети дуже сильно нагріваються, а летючі речовини випаровуються. Так що, історія створення Меркурія все ще залишається загадкою.

Після 4-х років дослідження планети у апарату Messenger закінчилося паливо. Він завершив свою місію впавши на поверхню Меркурія додавши в численну колекцію планети ще один кратер.