Восени в Україні злетять ціни на товари з текстилю та шкіри. У першу чергу це позначиться на вартості одягу та взуття. Основними причинами цінового колапсу стануть підвищення тарифів на енергоресурси та карантинне здорожчання послуг логістики.
Виробляти одяг і взуття стане невигідно
Шалене підвищення цін на енергоносії – основний чинник, який вплине на ціну товарів вітчизняного виробництва. Адже у процесі виготовлення якісної сировини для взуття, потрібна глибока обробка шкіри. А це величезні обсяги витраченого газу та електроенергії. Ціна «блакитного палива» на європейському ринку постійно коливається, доходячи часом майже до 16 тис. грн за тисячу кубометрів. Тож виробникам просто невигідно продавати товар за актуальною ціною.
Схожі неприємності переживають й підприємства, що займаються пошивом одягу. Турецька тканина, яку зазвичай замовляють такі фабрики, вже здорожчала ледь не на 30%. Що звісно ж не може не позначитися на кінцевих цінах продукції.
Проблеми із поставками
Якщо ж взяти до уваги імпорт готових товарів з-за кордону, тут також ситуація суттєво ускладнилась. Європейські постачальники у зв’язку із пандемією змушені були підвищити вартість одягу та взуття. Річ у тому, що через строгі карантинні обмеження більша частина підприємств змушена була закриватися на певний період. Та й зараз фабрики не можуть дозволити собі випустити на роботу одразу усіх своїх працівників у зв’язку із протиепідемічними обмеженнями, та вимогами щодо безпечної дистанції.
Різко злетіли ціни й на логістику, тобто доставку товару з інших країн. Найяскравіше ця тенденція прослідковується на прикладі поставок із Китаю. Якщо раніше доставка контейнера із продукцією, чи сировиною, обходилася замовнику у 2,5 тис. дол., то зараз вартість транспортування подекуди сягає навіть 10 тис. дол. Звісно ж платити за доставку більше, ніж вартує сам товар, не хоче ніхто.
Осінній локдаун
У цілому ж, не зважаючи на зняття строгих карантинних обмежень, виторг вітчизняних виробників одягу і взуття не надто зріс. З часів останнього локдауну громадяни почали купувати всього на 10-20% більше. Тож українським підприємствам досі не вдалося «відбити» свої втрати за період строгих обмежень, що також є досить сильною мотивацією для підвищення цін.
До того ж розмови про можливий вересневий локдаун не дають можливості виробникам спланувати свій прибуток хоча б на кілька місяців наперед. А це означає що підвищення цін залишається для них єдиним способом виживання у сучасних реаліях.
-
-
-
-
