У 2018 році в академічному журналі Acta Ethologica з’явилась стаття, в якій були докази того, що дикі кролі здатні розпізнати запах інших кроликів в екскрементах хижаків, якщо хижак поласував ними. Ми багато про це думали, тиняючись по апокаліптичній пустелі штату Орегон у всесвіті Days Gone. Цей світ — наповнений стійким духом головного героя по імені Дікон (англ. Deacon може також означати прізвисько «диякон»), якого вовки зжирали знову і знову, і так безкінечну кількість раз протягом всього часу, поки ми проходили гру.
Після виходу у 2019 році ексклюзиву Days Gone на PlayStation 4, запуск якого кілька раз відкладали, гра отримала багато критики за погану продуктивність навіть на PS4 Pro. Крім того, від геймерів на Days Gone посипались скарги на помилки та баги. Версія для ПК отримала не лише покращені налаштування графіки і підтримку ультрашироких моніторів, але й позбулася вищеназваних технічних проблем. Тому, грати Days Gone на ПК — одне задоволення: стабільна, розблокована частота кадрів і покращена графіка дозволяють краще сконцентруватись на неймовірних пригодах байкера.
Відкритий світ у Days Gone перевертає свої карти поволі. Хоча в рекламних тизерах нам показували бої з ордами зомбі, насправді ви з ними зустрінетесь аж тоді, коли награєте більше 10-ти годин. Кілька найсильніших козирних карт Days Gone триматиме в рукаві до тих пір, поки ви не витратите достатньо часу, щоб зжитись з брудним і депресивним Тихоокеанським північно-західним регіоном через два роки після того, як нашестя зомбі знищило той цивілізований світ, до якого ми звикли.
Незважаючи на перспективу кінця світу, Дікон продовжує носити одяг в кольорах свого улюбленого мотоклубу Mongrel. Дембельнувшись зі служби в 10-й гірській дивізії в Афганістані, Дікон повернувся до свого маленького рідного міста в штаті Орегон, влаштувався механіком в СТО мотоциклів, та завів нових знайомих. Всі вони вже загинули, а Дікон і його корєш Алкаш — це все, що залишилось від колись великої тусовки. Вони разом шукають і збирають спорядження і борознять на байках простори знайомої до болі землі.
Навколишній світ у Days Gone виглядає надзвичайно гарно, за винятком того, що дороги і кемпінги — розбиті, а гори і ліси кишать живністю, яка тільки й чекає того, щоб роздерти героя і подивитись, як виглядають його нутрощі, а потім, звичайно, зжерти. Дікон — це такий собі сучасний Ґеральт з Рівії, якого посадили зібраний з брухту чоппер замість його коника Плітки. Він живе як “бомж”: Дікон не має даху над головою, він почуває себе в сідлі як вдома, а в табори заїжджає лише для того, щоб взяти дивні завдання і удосконалити спорядження. Так було й раніше, коли він вступив у мотоклуб. Дікон в значній мірі накладає на себе статус аутсайдера — він з підозрою ставиться до місцевої влади і рефлекторно обурюється на тих, хто вирішив показати, хто тут головний.
ВІДКРИТИЙ СВІТ У DAYS GONE ПЕРЕВЕРТАЄ СВОЇ КАРТИ ПОВОЛІ
Замість того, щоб працювати в таборі на фермі, або механіком, ми з Діконом провели увесь час “в лайні по вуха”. В лісах Каскадних гір, де починається історія, водяться вовки, але героя чекає й інша небезпека: патрулі мародерів, божевільні культисти, волоцюги та інші засідки.
Days Gone — це гра про зомбі, тому ми часто зустрічатимемо їх, фрікерів, як вирішили називати зомбі у цій грі. Фрікери дуже спритні, немов зомбі із фільмів Зака Снайдера, загрози можна очікувати навіть від найпростішого їх варіанту «Swarmer», тому ми привчились не підіймати голову і використовувати стелс, якщо бачили, що вони тиняються в кількості більше трьох-чотирьох голів. В більшості ігор про зомбі небезпека зникає одразу, як тільки герой сідає у транспортний засіб, а, оскільки, у Дікона дім — це його мотоцикл, свіже нічне повітря бадьорить зомбі і вони кидаються на героя, коли він проїжджає поруч. Банди злочинців готують засідки снайперів на деревах і натягують розтяжки на розбитих шосе, а великі заражені вовки-бігуни часто нагадують герою, що його мотоцикл ніколи не стане справжнім прихистком.
Довгі перші години, проведені у грі, знайомлячись зі світом Days Gone і відбиваючись від загроз, окупаються тоді, коли ви зустрічаєте першу орду. Провівши кілька годин в режимі стелс, обережно знищуючи окремих ворогів і обходячи групи п’яти і більше зомбі, ми увійшли в руїни КПП біля залізничного мосту. Сонце котилось донизу, і ми помітили якийсь рух у відкритих дверях покинутого на мості вагона. Фрікер випав з вагона на дорогу, і ми зрозуміли що їх там — тьма. Хрипіння десятків зомбі заполонило вечірній простір, немов рій цикад. Ми глянули на сусідній вагон. Він був теж повністю запакований тілами.
Прийшла ніч, а з нею і крик. Ми сховали Дікона за бетонною барикадою за межами КПП, щоб визначитись з нашими подальшими діями. Фрікери почали висипатись з вагонів безперервним потоком. Їх була сотня, а може й більше. Вони зібрались на дорозі і почали зі стогоном сунутись, наче потік болота в сторону водойми.
Незважаючи на те, що ми передивились усі промо-ролики з ордами до релізу гри на PS4, це видовище справило на нас сильне враження. Загроза в той момент була занадто сильною, щоб перейти у відкрите протистояння. Пізніше, коли наш герой навчився створювати бомби з трубок і дістав кращу зброю, у нас з’явився шанс перемогти в побоїщах з масивними ордами зомбі, але в той момент нас скувало непереборне відчуття страху. Негайно треба забиратись звідси.
У Days Gone — хороша реалізація накопичення ефекту від маленьких рішень, яка розкриває масштабну механіку відкритого світу. Деякі завдання — рутинні і повторюються час від часу, наприклад, полювання за винагороду і знищення осередків зомбі. Кожне виконане завдання підіймає рівень довіри населення табору до героя, а кожен табір може дати власний набір вдосконалень для мотоцикла і нову зброю після того, як герой отримає необхідний рівень довіри в лідера табору. Після зачищення території переміщатись по ній стає безпечніше, але допитливий гравець завжди знайде на карті приховані куточки, які доповнять мозаїку основної розповіді.
Режим бою працює як треба. Поки ви не награєте більше десятка годин, справді потужної зброї ви не отримаєте. Тому перші години гри варто проходити в режимі стелс. Нам сподобалось проводити розвідку перед відкритим боєм: завжди є шанс тихо знешкодити вартового, або “зняти” снайпера безшумним пострілом з-за кущів. Чим глибше занурюєшся гру, тим більше вона стає схожою на звичайний шутер, хоча ми отримали величезне задоволення від боїв крафтовою ручною зброєю, такою як, наприклад, сокира, лезо якої — це диск від циркулярної пили, ручка зроблена з бейсбольної біти, а все разом скріплено колючим дротом.
З іншого боку, бій з ордою повністю змінює сприйняття гри. Такі масштабні шалені протистояння потрібно уважно планувати, вибирати відповідну зброю, а під час бою вам не обійтись без імпровізації. Орди зомбі з ревом підуть на вас, знищуючи всі перешкоди на шляху, як тільки ви привернете їх увагу. Жах пронизує гравця щоразу, коли на екрані з’являються сотні ворогів, можливо, щоб добитись такого ефекту розробники гри вдалися до якихось хитрощів, але якщо й так, то зробили це дуже майстерно.
Розвідка — дуже важливий елемент гри. Перед боєм варто завжди дізнаватись, де на території знаходяться вибухонебезпечні контейнери, щоб заманити до них орду зомбі і знищити десяток з них одним влучним пострілом. Глухі кути та тупики теж можуть допомогти: там можна зібрати натовп і гарно підсмажити його коктейлями Молотова, саморобними бомбами і гранатами. Однак хід протистояння може різко змінитись, бо фрікери дуже швидкі, а в героя від бігу вичерпується витривалість, і якщо цей момент пропустити, зомбі миттєво наздоженуть і роздеруть його на шматки.
DAYS GONE — ЦЕ НЕ ЛИШЕ ЯСКРАВИЙ ЕКШН, А Й “ОБЛОМИ” — ОБОВ’ЯЗКОВІ ЗАВДАННЯ У РЕЖИМІ СТЕЛС, ДЕ ВИ БУДЕТЕ ПРОГРАВАТИ БАГАТО РАЗІВ
З ордами можна вступати в бій одразу, як ви їх зустрінете, однак найкращий спосіб забезпечити перемогу — це спочатку знайти вдосконалення витривалості і здоров’я, та зібрати зброю, яка може знищувати фрікерів пачками. Тільки в останньому акті ви почнете отримувати інструкції від Days Gone, які спонукатимуть вас шукати бої з ордами: шкода, що все найкраще, що є в грі, видається дуже і дуже скупо. Перебіг історії в першій половині гри йде надто повільно, ми інколи ловили себе на тому, що намагаємось пришвидшити проходження місій, щоб дістатись до наступного епізоду — це виглядало так, наче ми намагаємось вичавити з пляшки останні краплі гірчиці.
При цьому всьому ми не нудьгували. Days Gone надає свободу пересування для дослідження навколишнього світу, але завжди залишає вказівник, за яким можна пройти далі по сюжетній лінії. В грі можна обирати собі різні заняття: від зачистки таборів від ворогів у стилі Far Cry, чи вирішення головоломок у науковому центрі, до порятунку заручників, яких захопили культисти. Якщо ви не знаєте, що робити далі, просто відкрийте карту і подивіться на наступну активну точку однієї з активних сюжетних ліній.
Сюжет не відпускає гравця завдяки окремим персонажам і подіям. Ада Такер спочатку справляє враження дбайливої бабусі, коли ви вперше зустрічаєте її у таборі Белнап, але пізніше, під час однієї з розмов, відкривається її минуле працівника виправної колонії, а незабаром ви дізнаєтесь про те, що вона займається організацією рабської праці. В курортному будинку на Втраченому озері ви зустрінете багато чудових персонажів: симпатичний, але безглуздий Ріккі Патіл, безнадійний оптиміст і лідер Залізний Майк та типовий лейтенант Скіццо, який, можливо, не заслуговує на довіру, але краще бачить безпосередню загрозу для майбутнього табору, ніж його добродушний начальник.
Час від часу Дікон отримує завдання шпигувати за дослідниками, які працюють на NERO, організацію яка уособлює в грі федеральне агентство з надзвичайних ситуацій, персонал якої літає туди-сюди на чорних гелікоптерах. Якщо вас впіймає охоронець під час такої місії, вам доведеться почати все з початку: повзти крізь ті ж кущі, слухати ті ж розмови, поки сценарій гри дозволить вам продовжити рухатись далі. Саме такі завдання викликали в нас різке бажання вимкнути комп’ютер і піти геть.
ГРАФІКА І ПРОДУКТИВНІСТЬ
Наш ПК обладнаний i9 10900K та RTX 3090. Ми не помітили жодних просідань по кадрах, при цьому ми встановили найвищу якість графіки и налаштувань дисплею. ПК версія Days Gone підтримує ультраширокі монітори і розблоковану частоту кадрів, а поле зору (FOV) можна розширити з 70 до 100. Відстань промальовування і рівень деталізації стали вищими, ніж у версії для PS4.
За майже 40 годин гри ми зустріли дуже мало “багів”. Один з них проявився у тому, що необхідний персонаж не з’явився в таборі, а нам він був необхідний для продовження сюжетної лінії, тому ми вийшли з гри, зайшли в неї знову, і персонаж з’явився. Такий баг ми зустріли лише один раз. Кілька разів, блукаючи в таборі, ми помічали як групи персонажів раптово з’являлись буквально нізвідки, а один раз чи два в руках у персонажів не була промальована зброя. Ці незначні помилки ніяк не впливають на ігровий процес: ПК версія Days Gone відчувається стабільною. В меню налаштування графіки не завадило б додати кілька додаткових опцій післяобробки, але продуктивність гри була достатньо надійною, і ми не відчували потреби робити аж такі детальні налаштування, хоча у вашому випадку все може бути по-іншому залежно від того, яке у вас обладнання.
Версія для ПК також підтримує клавіатуру і мишку, ви будь-коли можете перемикатись між геймпадом і клавіатурою, навіть якщо забудете увімкнути геймпад перед запуском гри. Призначення клавіш клавіатури та геймпада можна повністю перезаписувати на свій лад.
ПК версія Days Gone пропонує гравцям додатковий зміст для завантаження, включаючи режим виклику, який дозволяє перейти прямо до боїв з ордами, якщо ви не готові витрачати час на проходження сюжетної лінії.
Days Gone — це справжні пригоди у відкритому світі, яким додають видовищності бої з ордами зомбі, масштаб з великими амбіціями, і теплі, лампові персонажі. Хоча обов’язкові місії в режимі стелс і повільне розгортання сюжету трохи дратують, тим не менше загальний баланс гри витриманий добре, і ми дійшли до висновку, що це одна з найбільш захоплюючих ігор з відкритим світом, яку ми грали останнім часом. На ПК хромований великий V-подібний двигун виглядає дійсно блискуче — вам тільки треба набратись сміливості на довгу подорож.
