Чому українці кажуть «АЛЛО» по телефону, і які слова використовуються в інших країнах

«Так», «слухаю», «уважно» – є багато способів оповістити співрозмовника на тому боці трубки про початок телефонної розмови. Але найпопулярнішим як і раніше залишається «алло». Для української мови воно звучить досить дивно, і впору запідозрити в ньому іноземне походження. Розберемося, звідки взялося слово «АЛЛО», і що замість нього говорять в інших країнах.

Перше «алло»

Прообраз слова, яке, через роки, буде звучати як «алло», вперше запропонував Томас Едісон – той самий американський винахідник електричної лампочки. При чому тут Едісон, якщо телефон винайшов інший американець – Олександр Белл? Все досить просто. Едісон був ще й вельми успішним ділком, займався патентами і активно допрацьовував чужі винаходи.

Він співпрацював з Беллом і просував його новомодний, але дуже перспективний телефон. Такий тип зв’язку був в новинку, і багато доводилося вигадувати з нуля. Едісон і Белл хотіли зробити телефонне спілкування більш формальним і задати йому якісь стандарти. Потрібно було в тому числі і слово, яке свідчило б про початок розмови.

Олександр Белл пропонував звучне ahoy – так вітали один одного на морі зустрічні кораблі. Едісон же наполягав, що варто використовувати видозмінене англійське hello, яке звучить як hallo або hullo. І чи то варіант Едісона звучав звичніше, то чи зіграли роль листи з перерахуванням переваг такого варіанту, якими винахідник закидав президента телеграфної компанії Піттсбурга, але суть залишається незмінною – прижилися слова hallo і hullo.

Навіть в англійському варіанті літера «h» ледь звучить і вимовляється з придихом. У багатьох інших європейських мовах вона і зовсім відпадає. До України телефон прийшов не безпосередньо з Америки, а транзитом з Європи. А конкретно Франції, де не тільки відпала «h», а й буква «o» придбала характерне м’яке звучання. Так народилися вже звичні нам «алло» і «альо».

Що кажуть за кордоном

Слово «алло» в різних варіаціях вимовляють у багатьох країнах, але далеко не у всіх. Десь національний колорит виявився набагато сильнішим. Так, зв’язавшись з людиною з Португалії, ви з високою часткою ймовірності почуєте слово «Пронто», що означає готовність. Китаєць в трубку скаже вам «вей» – це таке досить формальне «агов».

В Ізраїлі нарівні з «алло» в ходу національне вітання «шалом», те ж саме в арабських країнах зі словом «Мархаба» – універсальним «привіт». Незвичайний варіант в Казахстані, він вимовляється як «тиндап турмин» – буквально «слухаю». А самим смішним для українського вуха користуються в Японії, це фразочка «моши-моши» – «слухаю».